Олександра Кочинаш з Івано-Франківська, покинувши престижну роботу в податковій інспекції, зуміла реалізувати себе в творчості та стати вправною майстринею. Як створити книжечки для найменших, пані Олександра розповіла журналістці ПІК.
«Я творча людина, з дитинства займалася бальними танцями і навіть вела шкільний гурток. Хотіла стати хореографом. Та в 1990-ті треба було думати про заробіток. І я поступила в Тернопільську академію народного господарства. Навчалася за спеціальністю «Фінанси і кредит», — каже пані Олександра.
А що далі? 22,5 роки жінка сумлінно пропрацювала в податковій інспекції міста Івано-Франківська. Та кілька років тому вирішила, що…більше не хоче бути держслужбовицею.
Для Олександри це доленосне рішення було важке і непросте, але потрібне. Удома жінка активно шукала, чим би зайняти руки та мозок. Підказку знайшла в Інтернеті.
«За кілька днів перед Новим роком, я розглядала у всесвітній мережі різні картинки, і натрапила на світлину дуже красивих, «мімішних» ангелят. У ту ж мить я захотіла зробити таких, щоб подарувати на свято друзям», — додає співрозмовниця.
Олександра пішла в крамницю, придбала фетр і пошила першого маленького ангелика. Тепер жінка розуміє, що перша спроба творчості була не дуже вдалою, але тоді її виріб здавався неймовірним. Далі жінка шила ангелят, звірят, квіти, мобілі (підвісні іграшки для немовлят, які кріпляться над колискою), виготовляла іменні панно обручі, бантики…
«А як ви почали шити розвиваючі книжечки?»,— запитую майстриню.
Вона відповідає, що це було непросто. Пошити першу книжечку для дитини поросила подруга. Потрібно було підібрати м’які та безпечні матеріали, продумати різні деталі, все надійно закріпити.
Як це робити, Олександра не знала, тому активно переглядала в Інтернеті різноманітні майстер-класи, багато вчилася, шила, перешивала, сиділа до ночі. Та результат не забарився. З-під умілих рук майстрині вийшла перша книжечка для розвитку малюків молодшого віку.
За словами Олександри, «розвивайки» називають «тихими книгами», адже ними діти можуть самостійно спокійно гратися, розглядаючи, перебираючи, та змінюючи деталі наприклад колеса транспорту, «посадити та полити на полянці квіточки, пограти в хованки з ведмедиком або ж «прикріплювати» на небо сонечко чи хмаринки».
А ще вже у трохи старшому, 2-3-річному віці, можуть за допомогою цих книжечок вивчати геометричні фігури, поняття, слова, кольори, величини; розвивати дрібну моторику; вчитися порівнювати; запам’ятовувати чи навіть розігрувати казки; розвивати фантазію (змінюючи деталі та придумуючи свої історії); засвоювати необхідні побутові навички (скажімо, умити якесь звірятко, почистити йому зубки, витерти, нагодувати). А ще – зав’язувати шнурівки, застібати ґудзики, гачки та блискавки.
Окрім завдань завжди додаються приховані елементи, оскільки діти люблять знаходити комашок за кущиком чи пташок в листі дерев.
Такі книжечки призначені для дітей віком від 6 місяців до 5 років. Тому вони повинні бути з тканин різної фактури, барвисті, яскраві, м’які, цікаві, корисні, а найголовніше — безпечні, без гострих кутів, з міцним і надійним кріпленням елементів.
Кожна книжечка Олександри Кочинаш має від 6 до 12 сторінок. На першій сторінці, зазвичай є ім’я маленького власника чи власниці «розвивайки», яке малюк вчитиметься самостійно складати. Книжки можуть бути як тематичні, – пори року, будинок для ляльки, транспорт, звірятка, геометричні форми, природа, так і поєднувати різні теми.
Для виготовлення «розвивайок» майстриня використовує м’який, міцний, гіпоалергенний, приємний на дотик фетр іноземного виробництва, який замовляє в Інтернет-магазинах, бавовняну тканину, синтепон, стрічки, замочки, кнопки, ґудзики, мереживо, липку стрічку і ще дуже багато дрібничок.
Для пошиття однієї книжки жінці потрібно, зазвичай 3-4 тижні. Спочатку пані Олександра ретельно продумує ідею, малює або записує, що чи хто має бути зображене на кожній сторінці, скільки деталей буде мати кожне зображення, їх розташувпння, як і на чому будуть кріпитися ці деталі. Згодом підбирає матеріали та приступає до роботи.
Підтримала захоплення Олександри сестра, яка, зазвичай є першим критиком та порадником. Згодом — чоловік та 24-річний син. Останній, до речі, якось сказав, що дуже жалкує, що в нього у дитинстві не було таких книжок-«розвивайок».
Зараз вироби Олександри Кочинаш активно купують в Україні та закордоном. Хоча жінка каже, що, незважаючи на свою освіту фінансиста, продавати свої ляльки і «розвивайки» їй ще складно.
Злата Леміш.
Фото надала Олександра Кочинаш.
Читайте також:
Про колекцію чашок виховательки дитсадка з Верховини, що додає людям оптимізму (ФОТО)
Стало відомо, жителі яких областей України найчастіше шукають роботу за кордоном
Ваш гороскоп на тиждень 29 листопада – 5 грудня
Приєднуйтесь до нас у Facebook,Instagram,Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
