2 червня, на 96 році життя зупинилося серце ветерана Івано-Франківського національного медичного університету Михайла Ковалишина. Один з перших випускників Станіславського медичного інституту, який згодом став першим завідувачем курсу травматології та ортопедії, а відтак з 1971 по 1986 р. очолював кафедру травматології, ортопедії та воєнно-польової хірургії. Він був першим викладачем інституту, який поїхав закордон та проводив успішні операції, рятуючи життя людей.
Працював і викладав в Алжирі (1968-1971) та Республіці Малі (1981-1984). Під час відрядження до Алжиру завідував травматологічним відділенням на 100 ліжок, був консультантом 500-ліжкового госпіталю. Організував дві науково-практичні конференції з участі лікарів Алжиру, Марокко і Тунісу.
У республіці Малі французькою мовою викладав ортопедію і травматологію у столичному національному університеті ( м. Бамако), що була філією університету Сорбонни. Крім того, завідував травматологічним відділом на 60 ліжок і 100 ліжок відділу ургентної хірургії. Близько року працював провідним хірургом в колонії-лепрозорії на 300 хворих проказою. Організував дві міжнародні наукові конференції «Медицина 2000 року» за участі лікарів Нігерії, Сенегалу, Індії та Китаю та видав збірник тез французькою мовою.
Після повернення з-за кордону Михайло Ковалишин працював доцентом кафедри травматології, ортопедії та воєнно-польової хірургії аж до виходу на пенсію в 1991 році. Згодом працював доцентом кафедри іноземних мов, післядипломної освіти та медицини катастроф. Також Ковалишин був першим старостою інститутського чоловічого хору «Сурма», який був створений у 1951 році. Любив співати, знав безліч українських народних та стрілецьких пісень.
Ковалишин вільно спілкувався польською, німецькою та французькою мовами. Його обізнаність, жага до знань та відмінна пам’ять вражали. У свої 90 колишній викладач університету Михайло Ковалишин надав цікаві матеріали до створення першого документального фільму про ІФНМУ «Доброго здоров’ячка» та став його героєм.
Він до найменших деталей пригадував чимало епізодів з лікарської практики, а на прохання поділитися авторським рецептом здоров’я та довголіття відповідав: «Треба лише висипатися, жартувати і робити добрі справи для людей».
Його рідні кажуть, що у Михайла Миколайовича було багато друзів, він любив природу і красу рідного карпатського краю. Вільний час проводив із дітьми, онуками та друзями на батьківщині, доглядав за пасікою.
«На жаль, багатогранне життя та інтенсивна робота зробили свою руйнівну дію на його здоров’я і вкоротили життя. Його серце перестало битися передчасно, – кажуть близькі Михайла Ковалишина. – Він сьогодні прощається з усіма нами, зі своїми друзями, серед яких великий колектив медичного університету, де він працював і вчився з перших місяців його створення і майже сім десятиліть».
Читайте також на ПІК:
Приєднуйтесь до нас у Facebook, Instagram, Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
