Івано-Франківська Архієпархія УГКЦ приступає до виконання ремонтно-реставраційних робіт адмінбудинку – пам’ятки архітектури місцевого значення, пише ПІК.
Замовником виготовлена проектно-кошторисна документація, проведена її експертиза і, за процедурою через систему «Дія», завантажені документи для отримання остаточного дозволу на виконання будівельних робіт Державної інспекції архітектури та містобудування.
Станом на сьогодні проводяться підготовчі роботи. Надалі Архієпархія планує використання комплексу на вулиці Шевченка, 16 для виховних і освітніх закладів.
Довідково:
Це одна з найкращих міських цивільних споруд, про неї згадують усі тогочасні описи Станиславова. У 1870-х рр. вдова адвоката збудувала в подвір’ї допоміжні приміщення, названі в документах «офіцинами». У 1884 року власниця будинку С. Пшибиловська продала свою кам’яницю під резиденцією єпископа, призначеного у зв’язку зі створенням окремої Станиславівської єпархії УГКЦ.
Для адаптації будинку до нових вимог і покриття непередбачуваних витрат держава виділила 39 300 ринських. За архівними матеріалами 1930-х рр., садиба складалася з двоповерхової прямокутної кам’яниці з невеликими ризалітами (34,8 х 17,7 м) й розташованої позаду неї господарської споруди майже Т-подібної форми, де було житло для прислуги, возівня, стайня, комора, пральня.
В головному будинку на першому поверсі розміщувались реєстратура, консисторія, метрикальний архів і сторож, на другому поверсі – помешкання єпископа та каплиця (в лівому дальному куті).
Після Першої світової війни художник А. Добрянський розписав палацову каплицю в дусі українського бароко. Коли приміщення передали радянським військовим, розписи були знищені.
У палаці під час свого архієрейського служіння послідовно мешкали чотири єпископи Станиславівської єпархії: у 1885–91 рр. – Пе- леш Юліан (1843–1896), пізніше був єпископом Перемиської єпархії; в 1891–98 рр. – Куїловський-Сас Юліан (1826–1900), згодом Галицький митрополит у Львові; в 1899–1901 рр. – Шептицький Андрей (1865–1944), надалі Галицький митрополит у Львові; у 1904– 45 – Хомишин Григорій (1867–1947), заарештований НКВС «за антинародну діяльність», помер у київській тюрмі.
Після арешту єпископа Хомишина палац передали під військовий штаб. Від 2003 тут міститься обласний господарський суд.
Читайте також на ПІК:
Приєднуйтесь до нас у Facebook, Instagram, Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
