Долина – прогресивна і творча.Тут неймовірні активні і талановиті люди, які творять історію міста, розвивають, роблять його неповторним і цікавим. Але, знаючи сьогодення, мусимо не забувати про минуле, пише ПІК із посиланням на сайт Долинської міської ради.
- «Казарми» (вул. Обліски 12, 14)
Розпочнемо такий собі екскурс з вул. Обліски. Саме тут, поруч один одного, знаходяться будинки , які ще донедавна називали «казармами». Сучасному поколінню, мабуть, невтямки, який стосунок має житловий будинок до військових? Насправді, колись ці будівлі слугували для тривалого проживання та дислокації військових і були побудовані за часів Австро-Угорщини. Таке собі військове містечко. Впадає в очі красива архітектура, яка збереглась до наших днів. Уже пізніше, після перепланування, тут поселились цивільні долиняни, однак назва «казарми» закріпилась, і поодинокі люди й досі «знаменують» ці будинки саме як казарми.
- «Залізничні будинки» (вул. Привокзальна)
А тепер уявіть: раптово ваші думки перериває пронизливий гудок потяга, який стрімко промчав коліями, залишивши за собою теплий запах солярки і мазуту. Для когось стук коліс – це стукіт, який вабить, заспокоює, дарує надію. А що б Ви уявляли, якби чули цей звук щодня і постійно? Так от, нинішні мешканці так званих залізничних будинків (їх є три) вже не уявляють життя без цих звуків і шуму.
«Життя на вокзалі,– так жартома говорять про свої помешкання». Однак не жаліються, бо звикли. До тишини не прагнуть, кажуть, жити деінде не зможуть. Прокидаються з ранковими рейсами і спати лягають з вечірніми, під стук коліс. Графік потягів знають мало не напам’ять..
Якщо ж повернутись спогадами років сто назад, то на цьому місці був красивий сосновий ліс, а в будинках проживали спеціалісти, які мали стосунок до залізничної галузі.
- Млин (вул. Міцкевича)
Про млин згадують, коли йдеться про культурну спадщину, але ж це теж її невіддільна частина, та ще й дуже цікава! Млин – це пам’ятка архітектури, історії та інженерного мистецтва водночас. Так само це частина історичного ландшафту, адже колись годі було уявити Долину та й без млина.
Старожили пригадують, ще віддалік було чути: «біжить» вода – гуде, набирає обертів турбіна, через систему передач пускає у рух механізм молоття зерна. Оце і є вона, річка «в упряжці». Дармова енергія! Як пишуть краєзнавці, «з давніх-давен люди навчилися запрягати річки і вітри, використовувати енергію природи собі на користь».
Вітри часу не обминули будівлю млина, змуровану майстрами. Зараз тільки поодинокі елементи вказують на приналежність цієї будівлі до прадавнього ремесла. Риплять ворота, за якими колись вирувало життя… По-господарськи власники цієї території намагались зберегти хоч частинку тієї історії, однак будівлі з кожним роком все ж зазнавали руйнувань. Ех, а шкода… Така от сторінка історії міста.
- Резервуар ( вул. О. Грицей)
Не обійдемо увагою ще одну історичну будівлю (на сьогодні фактично залишились руїни). Рік над дверним отвором тому доказ. У 1927 році в нижній будівлі були резервуари води, водопровід проходив до водорозбірних колонок старої Долини. В 60-х роках у верхній маленькій будівлі чергували працівники КП, який обслуговував цей водопровід. Потім побудували новий водопровід, а цей, виведений із експлуатації, залишився як призабута сторінка історії.
- Водонапірна вежа (територія неподалік ліцею №7)
Вежа отримала свою назву через те, що в ній був облаштований гідротехнічний механізм подачі води з озера, що знаходилось трохи нижче, було недалеко біля міського ліцею №7. Згодом запрацював новий водогін, і башта була виведена з експлуатації. Декілька років вона служила спостережним пунктом для зацікавлених, але згодом і таке використання стало неактуальним, споруду покинули й вона почала занепадати.
Читайте нас у тг
