Історія полеглого воїна з Рогатинщини Богдана Кручака. Він народився 27 червня 1997 року в селі Долиняни, що на Франківщині. Батьки Богдана кажуть, що він завжди був спокійним та небалакучим. Не любив гучні компанії, був сором’язливим і любив проводити час вдома. Ніби жив своє окреме життя, пише ПІК.
Богдана мобілізували до складу ЗСУ в липні 2022 року. Коли отримав сповіщення, батько переконував, аби почекав трохи – може, ситуація зміниться на краще. Але хлопець відповів, що рано чи пізно воювати доведеться всім. Захисник служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді на посаді старшого навідника гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1-ї гірсько-штурмової роти.
Батько захисника розповів, що якось восени Богдан зателефонував і сказав, що їх посилають на штурм:
“Посадка, два дерева, а у хлопців зі зброї – самі автомати. Тоді більшість відмовилася, але з часом таки штурм відбувся. Богдан вижив. Тоді три дні хлопці не мали що їсти та пити, бо волонтерів, які довозили воду та їжу, розстріляли вороги”.
На базі неподалік передової було багато їжі та води, але довезти до позицій її було дуже важко. Тому молодші хлопці часто серед ночі мали йти туди кілька кілометрів по їжу.
“З фронту Богдан часто писав мені повідомлення. Іноді просто надсилав плюсик, аби ми знали, що живий. Коли виходив на позиції, там часто не було зв’язку. А коли телефонував до батьків, то вони вмикали гучномовець, і ми всі його слухали. Це вже стало таким собі ритуалом”, – згадує сестра Богдана.
14 січня 2023 року, коли Богдан був на передовій поблизу населеного пункту Спірне Бахмутського району на Донеччині, у бліндаж влучила міна. Він загинув від смертельної контузії. Про це розповів побратим Володимир, який тоді був із Богданом на позиціях.
“Під час бойового злагодження Богдан вирізнявся з усіх хлопців скромністю, охайністю і вихованістю. Був мовчазливий і дещо замкнутий, але це лише на перший погляд. На початку я запитував хлопців: Богдан взагалі розмовляє, чи тільки слухає? Але маючи досвід роботи з людьми, я знав, що йому потрібен час, щоб роздивитися інших і зрозуміти, на кого можна розраховувати та може покластися”, – пригадує Володимир.
За його словами, Богдан не боявся роботи, постійно був дисциплінованим, не зважав на погоду. Якось під час обстрілів в окоп до Богдана потрапила міна 120 мм, але він дивом лишився живий.
“Тоді я подумав, що його оберігає Ангел-охоронець, і ми ще разом побачимо закінчення війни… Але так не сталося, на жаль. Я часто згадую Богдика. Він назавжди залишиться в моєму серці. Пишаюся, що мав честь пліч-о-пліч воювати з ним, та постійно себе картаю, що не вберіг цю чудову людину”,– підсумовує захисник.
16 січня мама Катерина була вдома сама – чоловік у місті на роботі, а дочка повезла дітей до лікаря.
Ввечері прочитала про те, що вороги розбили позиції української армії поблизу Водяного та Спірного. Ця новина гнітила від ранку, але все ж надія була… Аж поки у двір не зайшли представники місцевої влади і військкомату та медсестра.
Ввечері прочитала про те, що вороги розбили позиції української армії поблизу Водяного та Спірного. Ця новина гнітила від ранку, але все ж надія була… Аж поки у двір не зайшли представники місцевої влади і військкомату та медсестра.
На війну донечка сестри Богдана намалювала дядькові малюнок, де вони разом із молодшим братиком Андрійком із квітами зустрічають його з фронту. З цим дитячим малюнком у кишені біля серця Богдан і загинув. Поховали Богдана Кручака 19 січня 2023 року в рідному селі. В той день було свято Водохреща, але свята ніхто не відчував. Замість щедрівок односельчани співали “Вічна пам’ять”.
“Я ніколи не думала, що він може загинути на війні. Часто уявляла як ми з батьками маємо поводитися, коли він повернеться додому. І навіть коли я щодня приходила на цвинтар на могилу, то головою розуміла, що він тепер там, а серце цього не приймало. Брат є для мене ідеалом справжнього чоловіка. Він був дуже добрим, і я хочу, щоб про це знали всі”, – каже сестра Зоряна.
У жовтні батьки та сестра поставили на честь Богдана пам’ятну стелу в центрі села – поряд із пам’ятником Тарасові Шевченку та меморіальною дошкою Героям Небесної сотні. А ще влітку старшого солдата Богдана Кручака нагородили орденом “За мужність ІІІ ступеня” посмертно.
Більше про історію полеглого захисника, читайте на сайті Рогатинської міської ради.
Читайте також у ПІК:
- На Луганщині загинув військовий з Бурштина Ричак Володимир
- Як загинув військовий з Прикарпаття на псевдо “Тадей”: розповідь його побратима
- Президент нагородив воїна з Рогатинщини орденом «За мужність ІІІ ступеня» (ФОТО)
- На війні загинув військовий з Рогатинщини Роман Осташ
