Герої не вмирають: у Франківську вшанують пам’ять трьох воїнів

a0d2c70a0770d757c78018b6c8dda8d4 1

У четвер, 8 лютого 2024 року, о 10.00 год відбудеться відкриття трьох анотаційних дощок загиблим Захисникам України на фасаді Ліцей N15 Івано-Франківської міської ради – Віталію Дутчаку, Олегу Дзюбці та Богдану Долішньому.

Віталій Дутчак

Дутчак Віталій Ярославович народився 10 листопада 1972 року в селі Цуцилів Івано-Франківської області. Згодом сімʼя переїхала до Івано-Франківська, де він навчався в загальноосвітній школі номер 15. Після школи в 1990 році вступив в Національний технічний університет нафти і газу, де здобув вищу освіту за спеціальністю інженер-геофізик і закінчив кафедру військової підготовки. Працював на різних підприємствах, де зарекомендував себе як порядний і старанний працівник.

В 1997 році одружився. З дружиною Тетяною народили і виховали доньку Анну і сина Владислава, для яких був турботливим батьком і чудовим прикладом для наслідування. Також Віталій був прекрасним дідусем для своєї внучки Емілії. Через декілька років після розлучення знайшов щастя з Любовʼю, з якою провів останні роки свого життя.

З початку повномасштабного вторгнення мав намір встати на захист своєї сімʼї і Батьківщини. І в серпні 2022 року вступив добровольцем до складу 102 окремої бригади територіальної оборони. Захищав Батьківщину на Запорізькому напрямку в районі населеного пункту Гуляйполе. Віталій проявив себе справжнім воїном, людиною слова, людиною мужності, зразком незламності та міцності духу. Вже через декілька місяців служби став на посаду командир роти та звання Капітана. За час служби був нагороджений відзнаками: «За бойову звитягу», «За честь і звитягу» та почесним нагрудним знаком Головокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест».

Все своє життя Віталій був гідним прикладом для оточуючих. Загинув 6 квітня 2023 року внаслідок ворожого авіаудару в районі населеного пункту Гуляйполе, Пологівського району, Запорізької області.

Олег Дзюбка

Олег Дзюбка народився 20.06.1994 року жив у місті Івано-Франківськ. Закінчив ліцей №15. Працював водієм. Захоплювався музикою, любив її не лише слухати, а ще й створювати. Був активним у соцмережах і різних додатках для спілкування, через це в армії отримав відповідний позивний.

З часом прийняв рішення захищати свою країну 29.07.2021 року Олег став воїном Збройних Сил України. Служив у 109-му батальйоні 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Обіймав посаду старшого стрільця.

Солдат Олег Дзюбка, позивний Тіктокер, загинув 17 лютого 2023 року в бою з окупантами біля села Роздолівка на Донеччині. Воїну назавжди 28 років.

“Він був дуже позитивною людиною, завжди була посмішка на обличчі. Дуже любив життя, постійно пробував щось нове і не сидів на місці. Він був дуже сміливим, його не зламало жодне поранення, він щоразу знову йшов у бій», – розповіла рідна сестра загиблого Марія.

«Олежику, ти був світлою людиною. Нехай те світло ніколи не згасає, а освічує тобі дорогу в Царство небесне! Спочивай з Богом. Сумуємо за тобою! Але герої не вмирають!» – написала землячка Ольга Когут-Березовська.

Поховали захисника на Алеї Слави в селі Чукалівка на Івано-Франківщині. Вдома на Олега чекали мама і сестра.

Богдан Долішній

Долішній Богдан Ігорович – народився 28 лютого 1987р. у місті Івано-Франківську. Був старшим сином у багатодітній сім’ї. 1994р. у віці семи років пішов до місцевої школи № 15.

Ще змалку мав великі здібності та інтереси до дерева. Полюбляв виробляти з нього різні фігурки та мав до цього великий дар. Також, Богдан любив малювати.

Закінчивши школу(9 клас) у 2003р. вступив до вищого художнього професійного училища № 3 за професією столяр верстатник художніх меблів. Закінчивши училище, Богдан пішов працювати за професією.

А вже у 2005р. пішов служити до військової частини А4302 «Десна». Прослуживши там 6-7 місяців перевівся до Львівської військової частини, у котрій закінчив свою службу. Повернувшись додому, пішов працювати по спеціальності. Згодом, одружився та в щасливому шлюбі народилась донька, а через 6 років син.

Коли сину виповнився 1 1рік Богдан приймає рішення їхати закордон, щоб дати дітям краще майбутнє. Через 3 роки Богдан повернувся на Батьківщину і здійснив свою мрію – відкрив власне виробництво меблів, яке було досить успішним, бо він вкладав туди не тільки свою працю, а й душу.

Згодом, 24 лютого 2024 року в Україні розпочалась повномасштабна війна. Богдан, не вагаючись, пішов добровольцем захищати свою неньку. 03 квітня 2022 розпочав навчання в рідному місті у складі військової частини А7091 та став головним сержантом-командиром 1 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти військової частини А7091. Через деякий час, поїхав на навчання у місто Львів, після чого, розпочалась серйозна служба в місті Харків, точніше в області. Перебував він там половину служби також там получив нагороду «за особливу службу 3 ступеня», а згодом поміняли локацію на Донецьку область с.Колодязь. 03 березня 2023 неподалік села Невське Луганської області під час виконання військових обов’язків Богдан трагічно та героїчно загинув.

Після смерті сім’ю нагородили нагородою Богдана відзнакою посмертно за честь і звитягу.