Історична мандрівка. Івано-Франківськ рік з роком: 1716-1720 (ФОТО)

1716 рік

– 2 січня делегати ордену єзуїтів та представники Станиславівської капітули підписують угоду, згідно з якою капітула погоджується на поселення у місті єзуїтів і на їхні церковні відправи у колегіальному костелі.

– Під будівництво костелу єзуїтів Юзеф Потоцький наділяє отців єзуїтів земельною ділянкою, на якій до того часу стояв дерев’яний замок Потоцьких (тепер катедральний собор).

– Поляки скаржаться Юзефу Потоцькому на жидів, які на їхню думку деморалізують місто. Вимагають накласти на них податки, які б відповідали їхнім прибуткам.

– Єзуїти відновлюють дерев’яний будинок колишньої «Академії» і у вересні в ньому урочисто відкривають єзуїтський колегіум. Засновником і першим ректором стає Томаш Заленський. Через нестачу коштів навчання проводять лише з граматики і синтаксису.

Юзеф Потоцький

1717 рік

– Війтом вірменської нації стає Криштоф Цетварлович.

– В єзуїтській школі додають ще два класи з поетики та риторики.

– У дерев’яному будинку єзуїтської колегіати починають проводити спільні богослужіння. Перші з них відбуваються під час беатифікації блаженішого Францішка. Процесія виходить з костелу отців тринітаріїв і через площу Ринок направляється до колегіати в якій великий вівтар прикрашений дамаском з гербами Франції, Польщі, Русі, Галицької землі і дому Потоцьких.

– У замку воєводи й у фортеці знаходиться численна залога, переважно складена з німецьких лютеран, під командуванням лютеран Вановського і майора Ільднера. Їх першими єзуїти навертають до католицизму. Їх приклад наслідують інші вояки.

– Юзеф Потоцький видає привілей за яким жиди мають перебратися до південної частини міста. Тут в наріжному фортифікаційному бастіоні жиди розпочинають будувати нову дерев’яну божницю і новий квартал біля Тисменицької брами. (Дільниця розмістилася в районі сучасного медуніверситету).

full hystory 1 big scaled

1718 рік

– Королівський полковник Павло Вітославський надає 6 тисяч злотих для відкриття у школі дворічний курс філософії.

– Донька Юзефа Потоцького Зофія після смерті чоловіка Адама Смігельського вдруге виходить заміж за підляського капітана Петра Домініка Коссаковського.

– Для прискорення будівництва колегіуму, яке ведеться із фондів пані Гелени з Куропатів Белжецької, Галицький сейм ухвалює рішення про особливий податок з населення краю на відбудову школи.

– 13 квітня Юзеф Потоцький та його дружина Вікторія урочисто жертвують для тринітаріїв села Медика і Скорики загальною вартістю 20 тисяч злотих. А для будівництва нового костелу та монастиря дарують їм прилеглий майдан (Тринітарська площа) та земельну ділянку між кляштором і валами фортеці.

– У місті жидівська громада біля похоронного товариства «Хевра Кадіша» будує другу лазню.

– Міська рада приймає вількер (ухвалу) про навчання й підготовку чоловіків Станиславова до захисту міста від нападників. При потребі всі чоловіки мають ставати на захист міста як християн, так і юдей.

– Для нечисленної охорони станиславівського замку виготовили 40 солдатських і чотири офіцерські мундири.

– 11 червня при костелі тринітаріїв у присутності львівського архієпископа Яна Скарбека (1661–1733), Вікторія Потоцька засновує братство Найсвятішої Трійці. Співзасновниками виступають також донька Вікторії Зофія, її зять Домінік Коссаковський та донька Христина. 26 червня братство проводить свої перші збори під опікою фундаторів міста та інших польських панів.

– 14 червня архієпископ львівський вірменської католичної церкви Ян Тобіаш Августинович (1664– 1751) освячує великий дзвін вірменської церкви, названий іменем святого Стефана.

– Вікторія Потоцька дарує колегіальному костелу дзвін заввишки 70 см.

– З метою координації роботи двох магістратів польського і вірменського, які діють в місті, після утворення ще у попередній період «обопільного суду», запроваджують скликання спільних засідань обох магістратів, щоб видавати спільні розпорядження.

– Згідно вількеру (постанові) магістрату у місті приймають правила, що регламентують ринкову торгівлю. За порядком на базарі стежать ціпаки (комунальна поліція), яких у місті шестеро. Вони слідкують за точністю ваг і мір. У ратуші зберегаються їх зразки для твердих, рідких та сипучих продуктів. Чиновники магістрату після звірки ставлять відповідне клеймо. Раз або два рази на тиждень ревізори перевіряють шинкарів і перекупок на точність ваг.

1719 рік

– Війтом вірменської нації стає Криштоф Якубович.

– Через конфлікт Юзефа Потоцького з магістратом, той реорганізовує органи місцевого самоврядування, зокрема структуру цехових братств і ремісничих спілок.

– 18 серпня міський суд виносить вирок розпустниці та чаклунці пані Звізченській, яка багато років займається чаклунством, за що вже її двічі виганяли з міста. Її присуджують до спалення. На площі перед ратушею її публічно спалюють перед цим відрубавши голову. Найстрашнішою карою в місті вважається побиття 100 буками.

– Через сутички між юдеями і християнами похоронне товариство «Хевра Кадіш» забороняє своїм членам винаймати приміщення під крамниці в будинках християн.

– Юзеф Потоцький у своєму палаці справляє весілля свого сина Станіслава, старости галицького, який одружується з донькою підляського воєводи Мариною Лащівною.

Станіслав Потоцький

1720 рік

– Під керівництвом ректора колегіуму отця Томаша Заленського (1665–1736) на місці колишнього дерев’яного замку Потоцьких, починається будівництво єзуїтського костелу (тепер катедральний собор). Під час копання фундаменту знаходять скриньку з 14 тисячами злотих. Половину скарбу Юзеф Потоцький віддає на будівництво костелу, а другу забирає собі.

– На прохання Юзефа Потоцького генерал ордену єзуїтів Мікеланджело Тамбуріні (1648–1730) підносить Станиславівську вищу школу до рівня колегії, однак варшавський сейм не затверджує це и рішення.

– Місто розбудовується. Інвестиції вкладають у мощення вулиць бруківкою, прокладання каналізації та меліорацію довколишніх боліт.

– На площі Ринок налічується 27 крамниць. Будинки, які утворюють переметричну забудову навколо ратуші називають «прибутковими». Перший поверх віддають під склеп (крамницю), на другому жиють господарі, а третій здають «льокаторам» (постояльцям).

– Починаючи з 1713 року у місті створєні цехи слюсарський, ковальський, пушкарський, римарський, бондарський, стельмашський.

7. ratusha havranek scaled