Минув час моди на кролячі шапки. Та й шуби з цього колись масового, недорогого й доступного за ціною хутра втратили популярність. Здавалося б, попит на таку сировину мав би зникнути. Тим часом на аграрному ринку у Хриплині, що неподалік Івано-Франківська, заготівельники й далі масово приймають шкурки. То для чого вони потрібні, і як на цьому заробити господарям?

Біля заготівельника Миколи Гуменюка – в’язанка щойно придбаних шкурок. На запитання журналіста ПІК відповідає, що продукцію експортує. За кордоном великий попит на кролячий пух.
“Це все фетрова група: шкурки літнього та осіннього забоїв з незавершеною линькою, шкурки дрібних або молодих кролів, а також ті види, які втратили товарну кондицію через недотримання умов сушіння, – розповів заготівельник. – На фабриках хутро відокремлюють від шкіряної тканини (міздрі) і розбивають на окремі волокна. Отриманий пух та підшерсток очищають і сортують. За своїми теплоізоляційними та фізичними властивостями натуральний кролячий пух дуже цінний і є базовою сировиною для виробництва високоякісних фетрових виробів, сукна, щільних зимових устілок, підкладкових матеріалів, а також у текстильній промисловості для створення спеціальних утеплювачів. Тобто для заготівельників це спосіб реалізувати навіть браковану чи недостиглу сировину. На жаль, у нашій країні збуту практично немає”.
Ось подружжя поважного віку приносить повний мішок шкурок. Акуратно виймають. Заготівельник ставить кожну на вагу та ретельно оглядає.

“Бачите плями на міздрі? Це поповзень – класична ознака зональної линьки, – пояснює пан Микола. – На цій шкурці темна зона вже досить масивна та піднялася вище, що означає активну фазу заміни хутра, росту нового зимового. Коріння волосяних цибулин залягає глибоко й пігментоване, тож через шкіру проступають ці характерні чорно-сині плями. Та й от – помітні залишки підшкірної клітковини та жиру, які ще потребують акуратного знімання, щоб вичинка була якісною, а шкіра – м’якою та еластичною. Якщо грамаж шкурки до 130 г, то й вартуватиме така 150 гривень за кілограм. А вагою від 150 г – вже по 250 грн/кг”.
Заготівельник акцентує, що повністю стиглою і готовою до якісного сортування шкурка вважається тоді, коли процес линьки повністю завершено, а міздря стає світлою, рівною і чистою по всій площині, без синяви. Якщо заготовити шкурку занадто рано, хутро на темних ділянках буде слабким і сипатиметься.


Інша шкурка з того ж мішка виглядає пухнастішою і важить 500 г. Отож і вартість вже вища – по 300 гривень за кілограм. Адже вихід пуху кращий. Та заготівельник стверджує, що до ідеалу далеко, бо заморозків немає, щоб шкіра опушилася.
“Шкіра виглядає сухою та охайною, помітний білий густий пух із огузка. Видно, що зняття і первинна обробка зроблені акуратно, хоча перед подальшою вичинкою чи консервацією зазвичай завжди роблять фінальне доочищення від найдрібніших залишків жиру, щоб розчин для вичинки рівномірно проник у дерму”, – зазначає пан Микола.
За весь мішок вийшла непогана сума – понад 2000 гривень. Подружжя задоволено посміхається: який-не-який прибуток до пенсії. Тож таки варто було вирощувати: мати дієтичне м’ясо та ще й перетворити кролячі шкурки на рентабельний продукт.
Варто додати, що ринок – як психотерапія та клуб за інтересами. Біля заготівельника зібралися люди старшого віку, які йдуть на базар не лише за продуктами, а й за живим спілкуванням, підтримкою та відчуттям спільноти у складні часи.
“То як, кажете, треба правильно знімати кролячу шкурку? Панчохою, тобто суцільною трубкою? Зрозуміло”, – каже один зі слухачів.
А далі дискусія точиться жваво щодо послідовності дій та акуратності. У кролів дуже тонка і ніжна дерма, особливо на череві та боках. Під час зняття не можна сильно тягнути за шкіру, щоб не розірвати її та не пошкодити волосяні цибулини. Відділяють здебільшого пальцями.
“Первинне знежирення – мездрування – проводжу одразу після зняття, поки шкурка ще тепла або свіжа й не встигла підсохнути, – доєднується до обговорення Мирослав Іванюк із Тлумаччини. – З міздрі ретельно зчищаю залишки м’яса, плівок та жиру, який може швидко окислитися. Від цього шкіра жовтіє і стає ламкою, а волосся почне випадати. Після очищення шкурку обов’язково натягую на спеціальну розпірку міздрею назовні”.
Ділимося з читачами й іншими порадами досвідчених кролеводів.
- Якщо шкурок багато або немає умов для сушіння, їх консервують мокросолінням – рясно пересипають чистою кухонною сіллю з розрахунку 300–400 г солі на 1 кг сировини і складають стопкою міздрею до міздрі в прохолодному місці.
- Не можна сушити шкурки біля грубки, батареї, обігрівача чи під прямим сонячним промінням. Від високої температури шкіра стає як пергамент і при подальшому замочуванні під час вичинки просто розлізеться в руках. Так само не можна сушити на морозі – волога вимерзне, а при відтаванні шкіра зіпсується.
- Правильно висушена шкурка має суху світлу еластичну міздрю, а хутро залишається пухнастим і блискучим. Зберігають у підвішеному стані в сухому прохолодному місці так, щоб вони не торкалися одна одної і стін. Обов’язково покласти засіб від молі та шкіроїда, позаяк ці шкідники здатні знищити заготовку за лічені тижні.



На Хриплинському ринку щоразу є великий вибір кролів: як дорослих особин, так і молодняка. Ціни різні. Власник пухнастиків Іван – із Тисмениччини.
“Вирощуємо кролів для себе, а лишки продаємо, – розповідає. – От красень – Білий термонський, 450 грн прошу за нього. Через нинішню ситуацію в країні торги на всяку продукцію впали. То й сьогодні не дуже вдалий для нас базар. Але треба ж якось виживати. Тепер у Хриплині ринок буде двічі на тиждень – щосуботи та щонеділі. Сподіваюся, наступного разу торгівля буде вдалішою”.
Людмила Стражник. Фото авторки.
На Прикарпатті виробництво молока впало на 20,9%, а яєць зросло на 5% – ПІК ПІК
Бізнес на кролях: 9-класник з Рожнятівщини має власну мініферму (ФОТО) – ПІК ПІК
Оперативні новини у TELEGRAM