ПІК пропонує витримки зі статті “До питання про терор проти єврейського населення на Станіславщині під час нацистської окупації” авторства доктора історичних наук, кандидата педагогічних наук, професора Ігоря Андрухіва.
Розселення населення
Починаючи 12 жовтня 1941 року розпочалася робота зі створення в Станіславі та інших місцевостях області гетто. Зокрема, євреям, які залишилися живими, наказувалося з 13 жовтня до 15 грудня 1941 р. заселяти визначену під гетто територію, а мешканцям інших національностей – резселитися у звільнені євреями приміщення в інших частинах міста. Гетто мало бути обнесене парканом заввишки 2 м і обладнане виходами для тих, хто працював у місті, ті виходи називались “шлюзами”. З боку прикордонних вулиць – житла в гетто мали бути замкнутими, а вікна на першому поверсі забитими дерев’яними щитами без права їх відкривати.
Голод і тортури
Згідно з розпорядженням, в гетто створювалася власна адміністрація – юденрат (рада) і поліція, члени якої замість зброї носили лише дерев’яні кийки. Зайти та вийти з ґетто, за винятком урядових осіб, можна було лише при наявності спеціальної перепустки. На території ґетто була своя лікарня, майстерні, крамниці та інші заклади. Порядок на “шлюзах” (виходах-входах) підтримувала спеціально створена «німецька головна поліційна сторожа з двома станицями.
Утримання в таборі були жахливими. Німці продуктів харчування не давали. Над утримуваними громадянами проводили всілякі тортури, як-то: цькували собаками, били, роздягали догола, за дрібні порушення розстрілювали на місці. У такий спосіб було вбито 43 особи. Аналогічні тортури відбувалися й в інших гетто області.
Масові розправи
До 31 березня 1942 р. масових розстрілів єврейського населення в Станіславі та інших населених пунктах нацисти не проводили, хоча поодинокі відбувалися щодня, з причини відсутності у затриманих жовтої пов’язки, виходу без дозволу із гетто та за інші дрібні порушення.
Чергова масова розправа у Станіславі відбулася 31 березня 1942 р. Того дня із гетто було забрано близько 5 тис. осіб і під конвоєм припроваджено на залізничний вокзал, де посаджено в товарні вагони й відправлено до концтабору смерті в Белжець (Люблінський дистрикт). У самому ж гетто під час «відбору» для вивезення було вбито кілька десятків осіб, які чинили опір та спалено понад 30 будинків.
Реорганізація на категорії
Після цієї акції в гетто, за словами Ю. Фоєрмана, залишилося 15 тис. осіб, а його площу зменшено на третину. У зв’язку з цим було проведено й «докорінну реорганізацію» гетто. Зокрема, все населення було поділено на три категорії: «А», «Б» і «С». Дві перші складали всі здорові й працездатні, а третю – хворі, діти, непрацездатні й особи похилого віку. Особи категорії «А» мали жити в центрі гетто, «Б» – в районі вулиць Галицької – Петра Скарги й вважалися «робочим резервом».
Для категорії «С» (понад три тисячі осіб) було виділено два непристосованих приміщення – колишнього млина та шкіряної фабрики. Це був своєрідний «табір смерті» в гетто. Тому, за словами Ю. Фоєрмана, «багато старших осіб закінчили життя самогубством», а окремі навіть «платили колосальні ціни за отруту, бо не хотілося потрапляти до табору, в якому панувала страшна вошивість.
«Житлова площа»
Крім антисанітарії, голоду, тут лютували різні хвороби, від яких щодня помирало 20-30, яких закопували тут же на подвір’ї, або відвозили на єврейське кладовище. З метою «профілактики» гестапівці й поліцаї регулярно відвідували млин і фабрику й розстрілювали дітей, хворих, жінок, людей похилого віку, розширюючи, таким чином «житлову площу» на кілька днів для ще живих.
Населення у цьому «таборі смерті» постійно змінювалося. Це було зумовлено тим, що з квітня до Станіслава почали привозити євреїв із інших гетто на території області, більшість із яких одразу ж відправляли до Янівського концтабору у Львові та на території Польщі (Белжец, Майданек), а дітей, хворих та інших розміщали в «таборі смерті» (млині Рудольфа та фабриці Шузмана). 7 травня 1942 р. тут було розстріляно 600 осіб.
“Відплатна акція”
Черговий масовий розстріл у Станіславі відбулася 22 серпня 1942 р., який провів комендант німецької поліції безпеки (шупо) капітан Штреге. Приводом до цієї «відплатної акції», за словами Ю. Фоєрмана, нібито стала бійка між одним євреєм із гетто та українським поліцаєм, які мали спільний «гендель». Побитий українець поскаржився коменданту, а той вирішив за це покарати мешканців гетто.
Бельведерська – вулиця страчених
Як пише Ю. Фоєрман, спершу комендант наказав членам юденрату у визначений термін здати золоті монети, коштовності тощо. А оскільки було здано небагато, то «наказав викопати могилу в самому центрі на площі коло вулиці Бельведерської і на площі Вандлера (нині – це майже центр міста, забудований будинками покращеного планування. – Авт.) на тисячу чоловік, бо оголосили, що стільки має бути страчено чоловіків без дітей».
Першою жертвою став голова юденрату Гольдштейн, якого «повісили на шибениці, а оскільки був дуже важкий, линва обірвалася. Його застрелено. Потім повісили на ліхтарях Бельведерської вулиці по два функціонера служби порядку на кожний ліхтар». (Всього було повішено 20 осіб, тіла яких висіли впродовж трьох днів).
Після цього відібраних для розстрілу, виводили групами на площу, наказували роздягтися наголо, лягти на землю і розстрілювали. «Першими пішли члени юденрату, а вночі за участю єврейської служби порядку забрали їх родини і також страчено. В неділю о 8-й годині ранку кзекуцію закінчили». Зазначимо, що за даними акту надзвичайної комісії з розслідувань злодіянь німецькофашистських загарбників, того дня було розстріляно й «живими кинуто в могилу» 1200 осіб.
Розстріл на Рош Ашан
Чергова акція зі знищення євреїв на Станіславщині відбулася 12 вересня 1942 р., на сам єврейський Новий рік (Рош Ашан). Зокрема, у станіславському гетто на тій же площі Вандлера було розстріляно біля 2 тис. працівників єврейського баудінсту (робочої служби), переважно жінок. Після цього розстрілу євреїв категорії «А» і «Б» залишилося не більше 4 тисяч. Того ж дня понад 5 тис. осіб було вивезено із Станіслава до концентраційних таборів.
Читайте також в рубриці “Ретро Франківськ”:
- Ретро Франківськ: приїзд губернатора дистрикту “Галичина” Карла фон Ляша (ФОТО, ВІДЕО)
- Ретро Франківськ: як 80 років тому третина міста перетворилася на гетто. Частина 1 (ФОТО)
- Станіславське гетто: 80 років тому була організована “кривава неділя” (ФОТО)
- Ретро Франківськ: як 80 років тому третина міста перетворилася на гетто. Частина 2 (ФОТО)
Приєднуйтесь до нас у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг