Фонд забезпечує захисників держави необхідною технікою, амуніцією, дефіцитними матеріалами в умовах часткової блокади Чернігова.
Щоб читачі ПІК дізналися більше про діяльність цієї організації, наша журналістка поспілкувалася з керівником і співзасновником фонду Олександром Пуськовим.
– Олександре, з чого все починалося? Як і чому Ви створили таку організацію?
– Це було прохання мого друга, військового. Він інженер у військовій частині у Києві. Був запит від нього, щоб я допоміг. Він сказав: “Починаємо з малого, допоможи назбирати на бронежилети”. Ми з друзями об’єдналися і вирішили зібрати бодай якісь кошти. Десь за 3 дні зібрали 200 тисяч і зрозуміли, що на цьому зупинятися не можна.
Я відчув цю необхідність, ще коли мої батьки, сестра, племінник залишались в Чернігові і пережили бомбардування міста. Я їх вивіз, але це було дуже важко. Я розумів в якому настрої населення, що не буде вистачати їжі, палива тощо.
Ще один мій друг пішов добровольцем в армію. Він розповідав, що в них недостатньо амуніції та техніки. З’явився стимул робити свою справу масштабно.
Інший близький друг з Чернігова, якій пішов у лави ЗСУ, казав, що їм не завадить все підряд, починаючи з “броніків”, тепловізорів, дронів. Тому ми вирішили об’єднати зусилля. Запросили коло знайомих, щоб підняти роботу на інший рівень.
Ілюстративне фото
– Чим Ви уже допомогли та чи вистачає Вам зібраних грошей?
– Це і рації, і павербенки, і біноклі. Бронежилети в кількості 40-50+, пальне доставляли близько до тонни. Замовлені дрони. Це вже наступний рівень витрат. Якщо рації – це 15-30 тисяч гривень, то один дрон у нас обійшовся орієнтовно в 160 тисяч з тепловізором, без нього – 85 тисяч.
В нас було особливе замовлення від військових знайомих з Чернігова. Їм потрібна була техніка по збиванню ворожих дронів. Ми зараз опрацьовуємо це питання. Вже купили два дрони, але для всієї команди потрібно декілька речей, в тому числі й сама пушка по збиванню дронів. Вона коштує близько 15 тисяч € і виготовляється в Литві. Ми ведемо переговори, щоб їх купити. Це дуже потужна зброя, яка впливає на перебіг подій на полі бою.
– В чому пріоритети Вашої роботи?
– Зараз зосередились на трьох напрямках.
1. Ми опікуємося чернігівським батальйоном, який обороняв місто. Допомагали тепловізорами, бронежилетами, пальним. Не забуваємо про важливі прохання окремих людей. Зробили резервний фонд, 10% від всіх зборів. Можемо це витратити на одиничні потреби для людей з Чернігова, які звертаються. Це не велика кількість, але ми можемо з цим допомогти.
2. Гуманітарна допомога. Ми можемо приймати допомогу від організацій, які готові відправити гуманітарку в Чернігів, а ми своєю чергою готові організувати поїздку. Вже маємо в Києві склад, є зв’язок з чернігівськими волонтерами.
3. Соціальна допомога організаціям, яким вона потрібна. Вони можуть відправити нам свої заявки. Також приймаємо заявки від лікарень та волонтерських аптек щодо медикаментів.
Якщо останнім часом все було трішки хаотично і люди писали в Facebook, Instagram, то зараз ми будемо запускати сайт з чіткими форматами запитів, і люди зможуть відправити свої запити по цих трьох напрямках.
– Зараз в Чернігові стало спокійніше, тому, що ви будете робити далі?
– В Чернігові все одно дуже складна гуманітарна ситуація і зараз базовий напрямок для Чернігова – гуманітарка, її потреба дуже велика. Головне завдання – забезпечити місто медикаментами та їжею.
Ми все одно спрямовуємо і будемо спрямовувати дуже великі ресурси на військовий напрям. Можливо, хлопців кинуть на Донбас і їм потрібна буде техніка, амуніція. Всі наступні події будуть саме там, тому ми не повинні розслаблятися і казати: «Ну все, Чернігів звільнено».
До слова, ворог може повернутися й до Чернігова.
Основна ідея фонду була в тому, щоб об’єднати чернігівських людей і максимально відстояти наш регіон, наше місто і я вважаю, що це вдалося.
Зараз важливо продовжити та допомагати нашим хлопцям, які будуть воювати далі. Тому наша місія до кінця не виконана.
– Чи були проблеми з доставлянням гуманітарної допомоги до Чернігова?
– Було важке становище, бо машин не пропускали. Підірвали автомобільний міст і вся комунікація в основному була через пішохідний. Там могли пропускати тільки по спецперепустках дві машини на день і то, якщо це тільки медикаменти та, можливо, якась невеличка амуніція. Доступу до міста майже не було. Район, де був міст, дуже прострілювався. Передавати щось в обсязі, в якому ми хотіли, не було можливості.
Ми вже давно купили генератор для лікарні в Чернігові. Нарешті його отримала дитяча лікарня. Тільки зараз з’явилася можливість, щоб такі великогабаритні вантажі можна було доставити в Чернігів.
– Як почуваєтесь при такій непростій роботі?
– Іноді буває вигорання. Ми з хлопцями вже тижнів три в режимі нон-стоп, без вихідних, без відпочинку. Це дійсно не просто, але українським хлопцям на передовій ще гірше. Тож коли бачиш свій результат, коли бачиш, що гуманітарка, амуніція, пальне доходять до адресатів, бачиш, наскільки хлопці цим задоволені, то це дає нам сили.
Прикарпатці, ви теж можете допомогти фінансово.
Реквізити за посиланням.
Діалог вела Світлана Бойко.
Фото зі сторінки фонду у Facebook.
Читайте також:
- На Чернігівщині родина медика підірвалася на російській протитанковій міні
- На Чернігівщині через страх перед вибухами померли 26 тварин (ФОТО, ВІДЕО)
- Україна відновлює контроль над кордоном у Чернігівській області (ФОТО)
- На Чернігівщині сили ЗСУ поповнили запаси “трофейною” технікою (ФОТО)
Приєднуйтесь до нас у Facebook,Instagram,Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
