У 1716 році Потоцький подарував ченцям для спорудження колегіуму площу довжиною 120 і шириною 41 лікоть (лікоть – приблизно 40-50 см) разом із садом, який знаходився між міськими валами. Натомість для костелу виділив ділянку довжиною 60 і шириною 40 ліктів на місці колишнього дерев’яного замку Анджея Потоцького. Будівництво розпочато того ж року.
Також у 1716 році в орендованому в колегіальної капітули дерев’яному будинку було відкрито перші два шкільні класи, ще два наступного року, а з 1718 року відкрито курс філософії. Окрім того, в 1720 році осередок ордену додатково спорядила Гелена Бельжецька з Куропатів, белзька каштелянка. Свій повноцінний статус колегіуму резиденція отримала в 1722 році.
Перший проєкт костелу, ймовірно належить Жаку Перті, який був придворним архітектором Яна Станіслава Яблоновського, руського воєводи. Спорудження костелу фінансово підтримали Казімєж і Магдалена Лещинські з дому Ходоровських, Францішек Завадський, київський ловчий та особливо Вікторія Потоцька з дому Лещинських. Костел мав мати сім каплиць довкола нави.
17 листопада 1729 року в ньому відправили перше богослужіння з нагоди поховання Зоф’ї Коссаковської. Костел було посвячено на честь Найсвятішого Таїнства та Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Однак це була погано спроєктована споруда, мала дуже мілкий фундамент. У 1730 році костел було визнано незавершеним.
У 1729 році Вікторія Потоцька оплатила виготовлення головного вівтаря Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, а також оздоблення каплиці і вівтаря Св. Станіслава Костки. Також за її кошти було придбано чаші та літургійне вбрання для захристя. Натомість за посередництвом Зоф’ї Косаковської з дому Потоцьких того ж року було придбано образи та впорядковано вівтарі Матері Божої Ченстоховської та Св. Францішка Ксаверія. Її брат Станіслав Потоцький оплатив образ і вівтар Св. Ігнація Лойоли, а львівський каштелян Казімєж Лещинський – образ й вівтар Св. Францішка Борджиа. За кілька років прибув також вівтар Св. Яна Непомуцена. Вівтарі виготовив столяр Йосиф Шрафль (1698-1751). У 1732 році в підземеллях костелу поховали Вікторію Потоцьку.
У 1751 році помер Юзеф Потоцький. Його тіло спершу планували поховати в єзуїтському костелі. Син Юзефа Станіслав, який розумівся на „будівельному мистецтві” заявив, що через слабкий фундамент храму є ризик його руйнування. Він застерігав, що споруда може завалитися від пострілів гармат і радив перед похованням розібрати склепіння, а підлогу застелити соломою. Ченці демонтували дах у найбільш ненадійній каплиці Св. Станіслава Костки, а також забрали звідти вівтар. Врешті впродовж 1752 року костел було розібрано.
Що на цьому місці зараз?
Наступного ж року приступили до будівництва нового костелу за проектом архітекторів Станіслава Потоцького (дідича міста) та Христіана Дальке у стилі австро-баварського бароко з елементами класицизму. Шатроподібні завершення двох веж запозичені з гуцульської дерев’яної архітектури. Декор багатого інтер’єру доповнює барочна скульптура головного вівтаря, де знаходяться фігури ангелів, святих і апостолів.
Спорудження тривало до 1763 року. 1764 року під час облоги, обстрілів міста російською армією була знищена вежа храму. Австрійська влада 1773 року скасувала орден єзуїтів і костел закрила. Поступово споруда занепала. І тілкьи у 1849 року храм віддали під греко-католицьку парафіяльну церкву. Із встановленням греко-католицького єпископства церква стала Свято-Воскресінським катедральним храмом.
Сьогоднішня назва катедрального храму Святого Воскресіння була і в головної української церкви міста Станіславова від початку його існування та збудованої ще в 1601 році в с. Заболоття на місці теперішньої синагоги. Про неї згадував мандрівник Ульріх фон Вердум, який відвідав Станіславів 1672 року.
З 20 вересня 1899 року по 17 грудня 1900 року настоятелем собору, як єпископ-ординарій Станіславської єпархії був митрополит Андрей Шептицький. Храм було реставровано в 1835, 1885, 1995 та 2003 роках.
За матеріалами сайт Центр польської культури та діалогу в м. Івано-Франківську.
Читайте також на ПІК:
- Ретро: 122 роки тому в Станіславові заснували товариство “Українська хата” (ФОТО)
- Було-стало: Фортечний провулок та “Бастіон” в Івано-Франківську (ФОТО)
- Керамічні дива: історія забутої фабрики в Пацикові під Станіславовом (ФОТО)
- Мандри непомітним Франківськом: що колись було на території міської телевежі (ФОТО)
- Ретро Франківську: спортивне містечко польського “Сокола” (ФОТО)
- Ретро: 126 років тому мешканці Станіславова вперше побачили яскраві електричні ліхтарі
- Мандри непомітним Франківськом: що колись було на місці Нацбанку (ФОТО)
- Ретро: вулиці Івано-Франківська, яким повернуто історичні назви (ФОТО)
- Ретро: вулиці Івано-Франківська, яким повернуто історичні назви. Частина 2 (ФОТО)
- Яким був Франківськ 350 років тому: місто-фортеця очима мандрівника Ульріх фон Вердума
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг