77-річний реабілітолог із Маріуполя Леонід Лисов уже понад два роки мешкає у Чернівцях і допомагає людям відновлювати здоров’я. За його плечима — 67 днів окупації зруйнованого Маріуполя, втрата дому, майна та справи всього життя. Попри пережите, чоловік не зламався і повернувся в Україну, щоб служити людям своїми знаннями й руками. Його історію поширює чернівецьке видання BUK Media.
Усе своє життя Леонід Лисов прожив у Маріуполі. Він був відомим реабілітологом, очолював масажну асоціацію, створив власний центр і чотири філіали, які розвивав роками. Війна знищила все. Під час окупації місто перетворилося на суцільну зону виживання: холод, відсутність їжі, постійні обстріли, страх і смерть поруч. Найважчим, згадує чоловік, було ховати загиблих — близьких і зовсім незнайомих людей — просто у дворах та на вулицях, адже кладовища не працювали.
«Найстрашніше було думати, щоб і мене не закопали як собаку. Я сам закопував людей — не було вибору», — згадує Леонід Лисов.
Після виходу з окупації шлях реабілітолога пролягав через Польщу до Болгарії. Там він орендував невелику студію та працював масажистом на березі моря. Мав змогу залишитися за кордоном у безпеці, але внутрішнє відчуття не дозволило. Чоловік зрозумів, що його досвід і знання потрібні саме в Україні, особливо в час, коли тисячі людей потребують реабілітації.
У травні 2023 року, у 75-річному віці, він повернувся та обрав для життя Чернівці. Тут Леонід Лисов знову почав працювати: лікує руками, допомагає відновлюватися після травм, навчає інших мистецтву оздоровлення. За цей час через його руки й серце пройшли тисячі людей. Для нього це не просто робота, а сенс життя, що дає сили жити далі після пережитого пекла.
Додатково Леонід Лисов активно долучається до життя місцевої громади. Він охоче спілкується з молоддю, ділиться власним досвідом подолання травм — не лише фізичних, а й психологічних. За його словами, війна залишає глибокі рани в душі людини, і часто звичайна розмова, підтримка чи щире співчуття мають не менший лікувальний ефект, ніж будь-які процедури.
Сьогодні маріуполець мріє про день, коли зможе зібрати своїх учнів, розкиданих війною по світу, у вільному Маріуполі. «Я потрібен людям, своїй Україні й служитиму своїми талантами настільки, наскільки дозволить Господь», — каже він.
Леонід Лисов — приклад незламності та віри. Людина, яка пережила окупацію, втратила дім і справу життя, не замкнулася в болю, а продовжила лікувати інших, зберігаючи надію на повернення додому та мирне майбутнє України.
РЕКЛАМА
Оперативні новини у TELEGRAM
