В Івано-Франківському національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбудеться прем’єра вистави «Спитайте Мієчку» за однойменним романом української письменниці Євгенії Кузнєцової. Це перша постановка Дмитра Захоженка на посаді головного режисера театру. Глядачів запрошують до незвичного простору сцени-цеху, де розгорнеться історія про кілька поколінь жінок, пошук себе та місце, в якому завжди можна знайти підтримку.
Про майбутню прем’єру, особливості постановки та роботу творчої команди розповіли 29 жовтня під час пресконференції у Франківському драмтеатрі, повідомляє ПІК.
Гендиректор театру Ростислав Держипільський розповів, що особливо очікує на прем’єру, адже свідомо вирішив не відвідувати репетицій.
«Я спеціально, не ходжу на репетиції і вже чекаю неймовірно суботи, щоб як звичайний глядав зануритися і в цей матеріал, і в те творіння, яке ось-ось через декілька днів народиться у цьому просторі», – каже Держипільський.
Книжка, яку режисерові принесла дружина
Дмитро Захоженко розповів, що рішення поставити «Спитайте Мієчку» народилося після особистого знайомства з романом. Книжка потрапила до нього випадково — її принесла дружина.
«Я дуже довгий час не читав ніякої книжки, окрім тієї, з якою був залучений у роботі. І це було, мабуть, минулої весни, коли моя дружина прийшла з цією книжкою, купила її в магазині. Я прочитав її після непростого періоду, після випуску останніх двох вистав. І це була така віддушина, таке полегшення, якась свобода і затишок», — поділився режисер.
Саме ці відчуття стали визначальними для майбутньої постановки. Захоженко захотів створити виставу, яка не лише розповідатиме історію героїнь, а й дозволить глядачам відчути себе в безпечному просторі.
«У мене величезне сподівання, що та ніжність, та любов, з якими ми робили цю виставу, передадуться. Це фантастичний текст, який повертає нас до відчуття дитинства, до простору, де ти захищений. Простору, де тебе нагодують, де тебе не образять, де тебе приймуть і вислухають. Цього нам сьогодні так не вистачає, і так хочеться його створити», — зазначив Дмитро Захоженко.
В основі твору — історія кількох поколінь жінок, які на одне літо дозволяють собі зробити паузу. Старий бабусин будинок стає для них своєрідним «шелтером для лузерів» — місцем, де можна перепочити від дорослого життя, не відповідати на дзвінки, ходити босоніж, їсти вишні просто з дерева і не поспішати з важливими рішеннями.
Режисер наголосив, що під час сценічного втілення роману прагнув насамперед зберегти авторську історію, а не змінювати її заради театральних ефектів.
«Коли ти береш текст, який уперше реалізовуєш на сцені, то відчуваєш ще більшу відповідальність. Наскільки я знаю, це перше сценічне прочитання цього роману. Мені хочеться бути максимально вірним тексту. Тут хотілося зберегти історію, розказати її ясно», — пояснив Захоженко.
Сцена-цех, справжні речі та магічний реалізм
Особливе місце у постановці посідає простір, де відбуватиметься вистава – сцена-цех Франківського драмтеатру. Це буде третя постановка на цій сцені.
Ростислав Держипільський розповів, що цей простір має особливу атмосферу та вже не вперше використовується для театральних експериментів. Упродовж десятиліть тут працювали майстри, виготовляючи декорації для постановок, які згодом оживали на сцені.
«Я його справді дуже люблю. Це буде вже третя робота в цьому просторі. Він може по-різному модифікуватися. І скажу по секрету, що наступна режисерка теж захотіла працювати саме тут. Тому я тішуся, що він оживає», — зазначив керівник театру.
Над сценографією працював художник-постановник Олексій Хорошко. Головним завданням було створити відчуття тепла й затишку. Для цього використали не лише спеціально виготовлені декорації, а й справжні предмети побуту — килимки, столики, стільці та інші речі, які вже мали свою історію.
Жанр вистави творча команда визначає як магічний реалізм. Однак, за словами Дмитра Захоженка, магія тут не обов’язково означає щось фантастичне.
«Мені здається, що магічний реалізм — це вміння побачити маленьке диво у звичайних, знайомих речах. Оцю дитячість, дитячий погляд на світ. І самі люди, які збираються в одному домі, щоб просто відпочити, — у цьому теж є магія», — пояснив режисер.
Окрему увагу Захоженко звернув на історію самого театрального цеху та людей, які роками працювали тут за лаштунками. За його словами, саме завдяки цій непомітній для глядача праці й народжується театр.
«Це прекрасні люди. Усе тримається на якомусь фанатичному альтруїзмі, який ніким не помічений, не оплачений, але без нього не станеться театр, не станеться цієї магії. Тому мені хотілося вплести у виставу якомога більше таких відсилань. Можливо, не всі вони будуть прочитані глядачами, але люди, які знають цей простір, їх упізнають», — розповів Захоженко.
Ще одним незвичним рішенням стало залучення до постановки чоловічого хору. Режисер пояснив, що оскільки історія переважно зосереджена на жіночих персонажах, йому захотілося, щоб чоловіки також зробили свій внесок у виставу. Хор стане своєрідним відгуком на події, які розгортатимуться на сцені.
«У цій героїні кожна дівчина впізнає себе»
Анна Петрінець, яка грає Мієчку, зізналася, що полюбила свою героїню за її щирість.
«Я її полюбила за те, що, мені здається, у ній кожна дівчина впізнає себе в якийсь певний період свого життя. Мієчка дуже чутлива, дуже емоційна, десь вразлива. І цим вона чіпляє — тим, що вона справжня. Вона не боїться проявляти свої емоції, бути смішною, незрозумілою. Мені здається, у цьому її особливість», — розповіла Анна Петрінець.
Владислав Гродзіцький, який у виставі грає Устина та водночас працює помічником режисера, розповів, що його персонаж пов’язаний із романтичною історією Мієчки.
«Не хочу спойлерити, але, скажімо так, кохання Мієчки — вона опиняється між двома вогнями протягом твору. Не хочеться розповісти забагато, бо тут дуже легко це зробити. Хочеться, щоб глядачі прийшли й самі все побачили», — зазначив актор.
Водночас він дещо розкрив характери героїв. За його словами, і Мієчка, і Устин на початку історії не до кінця розуміють, чого хочуть від життя та як рухатися далі.
«Мені здається, що і Мієчка, і Устин із самого початку не до кінця розуміють, чого вони хочуть, як хочуть далі рухатися. Але до фіналу їхні лінії підходять до логічної розв’язки. Вони знаходять свій спокій. А як саме — подивитеся у виставі», — розповів Владислав Гродзіцький.
У постановці задіяні народні артистки України Жанна Добряк-Готв’янська та Надія Левченко, заслужені артисти України Павло Кільницький, Інна Бевза та Олег Панас. Також у виставі грають Анна Петрінець, Олюня Федина, Владислав Гродзіцький, Андрій Байдак, Олег Деркач, Станіслав Качмарик, Артем Косменко, Ярема Ткачук, Микола Сливчук, Остап Слобода та Дмитро Сурмачевський.
Авторкою інсценізації стала Марина Смілянець, художником-постановником — Олексій Хорошко, художницею костюмів — Олена Андрійчук. Над музичним оформленням працювала Надія Левченко.
Прем’єра «Спитайте Мієчку» відбудеться у суботу, 31 жовтня 2026 року.
Оперативні новини у TELEGRAM
