Священник з Прикарпаття прийняв целібат та більше року є духовним наставником для української громади на італійському острові Сардинія.
Отець Ярослав Морикот розповів для читачів ПІК:
- чому вирішив бути неодруженим священником
- про зустріч з Папою Римським
- та про особливість служби для українців в Італії.
Спосіб послужити людям
Ярослав родом з села Надорожна Тлумацького району. Молитва, церква та розмови про духовне завжди були присутніми у його житті, адже виховувався у сім’ї священника.
Після закінчення ліцею для обдарованих дітей поступив в Івано-Франківську духовну семінарію, пізніше навчався в Українській папській колегії святого Йосафата у Римі. Також цьогоріч здійснилося ще одне бажання прикарпатця – він здобув фах вчителя історії у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. Дипломну роботу, до речі, захистив онлайн.
Отець Ярослав прийняв целібат. Рішення сина повністю присвятити себе служінню Богу батьки сприйняли з розумінням.
“Я завжди знав, ким буду. Тато був для мене прикладом. Та я вирішив бути неодруженим священником. Так легше бути там, куди скерує Бог, як і сталося у моєму житті. Для мене це спосіб послужити людям, своїм ближнім”, – поділився духівник.
Особиста історична подія
Під час святкування 85-річчя Колегії святого Йосафата з Ярославом Морикотом трапилася подія, про яку мріє багато християн. З ним та іншими студентами зустрівся Папа Римський Франциск.
“Для кожного християнина, у тому числі для мене, зустріч із Папою – історичний і важливий момент. Я вдячний Богу за можливість зустрітися з наступником Апостола Петра, слухати його науку та потиснути його руку”, – прокоментував прикарпатець.
Там, де бракує українського
Минулого року 22 грудня була п’ята річниця ієрейських свячень отця Ярослава. За цей час він служив у храмах рідної Тлумаччини, на Буковині та вже більше року опікується українською громадою у місті Сассарі на італійському острові Сардинія.
Далеко від дому опинився на прохання знайомого місцевого священника для українців. Отець Ярослав мав полетіти на острів один раз на Різдво й послужити тільки два тижні. Та згодом його попросили залишитися, що він й зробив. До слова, острів знаходитися у Середземному морі й дістатися туди можна літаком чи кораблем.
“Я цього не планував. Та що неможливе у нас, можливе у Бога. Після навчання у Римі мову я знав. Важко тільки ментально, бо в місцевої громади інші бажання та потреби. Відчувається, що ми гості серед іншої культури, інших людей. Бракує нашого, українського”, – розповів отець Ярослав.
Якщо в Україні парафія була стабільною, всі люди зналися, то тут більшість громади – це старші жінки, які багато працюють, люди, які відірвані від своїх сімей. До священника приходять не тільки за духовною поживою, а просять інших порад. Наприклад, хочуть знайти розраду, якщо не можуть поїхати додому на похорон рідної людини. Також бесідують на тему самопочуття під час карантину.
Священник 24 години на добу
У духівника щодня щільний графік. День починається та завершується молитвою. Священник отримав дозвіл служити у двох обрядах: двічі на тиждень він служить для українців греко-католиків і щодня для італійців римо-католиків. Активно долучається до соціальних проєктів Української церкви в Італії. Один з них – благодійна акція “Різдвяна свічка”. У її рамках збирають кошти онкохворим дітям з України, які живуть або приїздять на лікування в Італію.
Також отець Ярослав є віцепарохом місцевого Кафедрального собору. Серед його обов’язків – праця з вірянами, допомога у керуванні церковними ініціативами. Нещодавно священник долучився до Екзархального собору на тему “Еміграція, поселення і глобальна єдність УГКЦ”. Під час онлайн-зустрічі готувалися до Патріаршого собору, який відбудеться влітку у Львові.
На дозвіллі священник читає духовні та історичні книги. Під час прогулянок на велосипеді вивчає італійське місто, де чимало архітектурних та культурних пам’яток. Та увесь цей час він відкритий до спілкування з вірянами.
“Кажу громаді, що я священник 24 години на добу, тому вони можуть мені телефонувати, коли є потреба. Під час пандемії більше спілкуємося у соцмережі, маємо свою сторінку. Карантин нас згуртував онлайн”, – зауважив духівник.
Зараз його мета – залучити до церкви молодь, яка приїздить на заробітки в Італію.
За домом отець Ярослав сумує. Чи не щодня телефонує до рідних в Україну. Під час відпустки вдома відвідує відпустові місця та править службу з батьком – так відпочиває.
“На острові ментально важче, особливо на свята. У цей час вдома всі з’їжджаються. Та ми це компенсуємо, робимо Україну в церкві”, – сказав священник.
Марія Гурецька.
Читайте також:
Щоб виконувати місію. Франківський священник став блогером під час лікування від коронавірусу
Оцінка експерта: Що таке щастя і де його шукати
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
