Мандри непомітним Івано-Франківськом: перша міська електростанція Станіславова (ФОТО)

2 18 scaled

Сьогодні ми помандруємо в особливе місце. Воно розташоване значно далі ніж популярні історичні об’єкти Франківська. Перенесемося з вами на 91 рік тому, коли на дільниці «Колонія» (район теперішньої вул. Індустріальної) була збудована перша міська електростанція. Місце обрали через близькість до колії, якою підвозили матеріали та устаткування.

Але спочатку, трохи історії…

У 1921 році Станиславів став центром воєводства, а в 1925-му внаслідок приєднання містечка та колонії Княгинин його населення зросло до 50 тисяч. Нові дільниці не мали вуличного освітлення, а в місті діяли лише маленькі приватні електростанції з невеликим радіусом дії.

Авторами проєкту міської електростанції стали двоє професорів Львівської політехніки: фахівець в галузі спорудження електростанцій та електричних мереж Ґабріель Сокольницький (1877-1975) і конструктор двигунів внутрішнього згорання Людвік Еберман (1885-1945). Будівництво електростанції вплинуло й на пропозиції місцевих підприємців. Так, у газетній рекламі «Станиславів європеїзується» покупців заохочували наступними словами:

«Рік 1929 закінчується. Невдовзі в місті Ревери загуркочуть машини нової електростанції і зблиснуть тисячі ламп. Не зайвим буде запастися на цей час такими предметами, як електричні світильники і лампочки. Першокласної якості і за доступною на сьогодні ціною в крамниці Северина Снігуровіча по вул. 3-го Травня, 3».

Але через брак коштів реалізація проєкту затягнулася. Електростанцію вдалося запустити лише в середині 1930 року. Світова економіка, уражена кризою, потребувала нових дешевших технологій, а вони найчастіше залежали від електрики. Приміщення міської електростанції та обладнання машинної зали коштували величезних на той час грошей – 3 млн злотих. Для порівняння, у Польщі 1938 року мінімальна зарплата становила 100 злотих.

Справу врятувала позика в 1,65 млн злотих, яку містові надав Банк господарства крайового. Для побудови електростанції спеціально купили ділянку в районі «Колонія» на вулиці Декерта (тепер Кубійовича, до 2012-го називалася Електричною). Поблизу була залізниця, що дозволяло доставляти на станцію паливо.

22 2

Найменша сума – 430 тисяч злотих – пішла на спорудження адміністративних споруд, господарських приміщень, трансформаторних станцій тощо. 1 млн злотих коштував монтаж кабельних і повітряних мереж протяжністю 52 км. А 1,5 млн заплатили за обладнання: двигуни, машини, генератори, акумулятори. Електростанція виробляла змінний струм, що дозволяло доставляти його на дальші відстані, а споживачам використовувати простіші й дешевші електроприлади, ніж для постійного струму.

В машинній залі електростанції на площі 330 м2 були розташовані три блоки, що продукували електричний струм. Кожен складався з чотирициліндрового електродвигуна типу «Дизель» на 600 кінських сил, який працював у парі з трифазним генератором змінного струму потужністю 400 кВт, напругою 6,3 кВ і частотою 50 Гц. Генератори виготовила польська філія компанії Brown Boveri SA на заводі в Жихліні.

7 2 scaled

Двигуни виготовили на Ґданській корабельні. Вони могли працювати на рідкому паливі та природному газі – дуже зручно, адже у Биткові були газові родовища. Продукти згорання з двигунів використовували для обігріву приміщень, що на той час було прогресивно з екологічної точки зору.

Міська електростанція дала перший струм 16 серпня 1930 року

Мережу розрахували на 30 000 лампочок потужністю 40 Вт, причому водночас могло бути увімкнено 15 000 ламп. Електростанцію спроєктували для обслуговування 4000 споживачів. За прогнозами, на цей рівень потужності вона мала вийти не раніше 1940 року. Станція щороку виробляла 9 млн кВ•год електрики й давала близько 90 000 злотих чистого прибутку на рік.

vyviska

Спершу освітили головну міську артерію – від вокзалу до середмістя

Однак потреба в електроенергії у Станиславові виявилася значно вищою, адже населення постійно зростало. Електроосвітлення спочатку запровадили на головній міській артерії – від вокзалу до середмістя. Там поставили 72 лампи потужністю 300 Вт і частково – 500 Вт. За тодішньою термінологією, лампи були «напівнічними», тобто світили до 22.00. Освітлення привокзального скверу, нинішнього парку Шевченка та інших публічних площ тоді лише планувалося.

До найбільших споживачів електрики у Станиславові належали залізничні майстерні, станція помп, підприємство вати Мендельсона (трикотажна фабрика), фабрика машин «ВІС» (ВАТ «Агромаш») і фабрика шкір Маргошеса (ВАТ «Плай»). Значно повільніше просувалась електрифікація житлових будинків.

Електроенергія не була дешевою. Існували три тарифи: нічний, денний i піковий. Ціна однієї кіловат-години залежала від кількості проданої енергії та варіювала від 14 до 50 грош. Ціна для промисловості тоді було рівно удвічі нижчою, ніж за освітлення. Нагадаємо, нині тариф для промислових підприємств значно вищий, ніж для населення.

ПІК пропонує на найстарішу міську електростанцію зблизька:

7 3 scaled