За словами письменника Тараса Прохаська, кафе “Під лиликом” разом із журналом “Четвер” та бієнале “Імпреза” є тими трьома речами, які створили “Станіславський феномен”. Адже це місце було своєрідним клубом, місцем зібрань художників та письменників, причетних до формування цього мистецького явища.
Прохасько розповідав «Збручу», що саме кафе було у маленькому приміщенні. Але його особливість – великий сад, зі столами і лавками, посеред міста, посеред камениць, такого ніколи більше у Франківську не було.
“Це чудо, щоб простояло так довго не знищеним щось, що має вартість. Чудо й те, що на цьому місці нічого інакшого за ці 15 років не зроблено. Воно було так само важливим, як журнал «Четвер», як бієнале «Імпреза». Напевно, цей сад – це третя річ, що сформувала візуальний і літературний Станіславський феномен“, – Тарас Прохасько показує на колишній сад, а сьогодні – непролазні кущі.
Ще одна культова споруда цієї місцини – маленький будиночок, де колись стояла барна стійка, й на хащі, де були альтанки. На будиночку з емблемою «Кока-Коли» й написом «Під лиликом» є малюнок, виконаний 1994 року художником Ярославом Яновським.
“Хлопці зі Студентського братства попросили розмалювати бокову стіну. Я взяв фарби й близько тижня малював. Гонорар – ящик сухого вина. Ми його там і спожили. З літа «Лилик» почав працювати. Через рік чи два поставили альтанки, танцмайданчик. Різні гурти давали тут концерти. А коли групи не виступали, просто вмикали музику”, – згадує Яновський.
Письменниця й перекладачка Галина Петросаняк розповідає, що почала ходити в кафе «Під лиликом» близько 1993 року:
“Багато віршів тут читалося, багато віршів народжувалося. Відбувалося багато інтенсивних розмов. Це все молодість, радість відкриття нового – тим більше після радянського часу. Треба враховувати це відчуття свободи після розпаду Союзу. Ця свобода насичувала повітря. Це тріумфальне відчуття волі, молодості, гарного спілкування. Спілкування виняткового, нетривіального”.
Епоха «Лилика» тривала до початку нового тисячоліття. А потім майже 15 років територія занепадала.
Наприкінці жовтня 2015 року у будинок №12 на вулиці Шевченка ніби повернулась друге дихання: на місці колись культового кафе «Під лиликом», де на початку 90-х збирались письменники й художники, відкрилась однойменна книгарня-галерея.
Книгарня пропрацювала до літа 2017 року, після чого закрилась.
Читайте також:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
