Колійовий палац ґрунтовно перебудували у 1906‑му, відтоді там діяла ресторація.
Жива музика
Людмила Шотурма пригадує, як відвідала ресторан у далекому 1957 році. Їй тоді було 5-ть.
«Мене вразила жива музика – грав джаз-банд… Серед них була жінка, що грала на аккордеоні, дуже гарна білявка, була ударна установка. Я сіла на підлогу під невеличкою естрадою і не зводила очей з жінки, що так віртуозно грала н
Кіноісторія
У 1969 році в Івано-Франківську знімали художній фільм «Відвага» (російською — «Дерзость»). Багато сцен знімали на вокзалі. Потрапив у кадр і дорожній ресторан, пише краєзнавець Іван Бондарев.
На плівці видно як там мило відпочивають німецькі офіцери, яким прислуговують симпатичні офіціантки.
Коронні страви
У 70-х роках це був один з кращих ресторанів міста. Містяни відзначають, що тоді була дуже смачна кухня.
«Попасти туди було проблематично , вільних місць не було. На дверях стояв колоритний швейцар у уніформі. Ось не пам’ятаю, чи була там музика. Здається все-таки була», – пригадує Леся Соколовська.
Серед коронних страв закладу були фірмовий салат «Дністровський», а також популярний шніцель по-гуцульськи з білими грибами (коштував майже 3 карбованці). «Це була сама дорожча ціна на другу страву в кабаках міста. Жива музика була», – писав Микола Олексюк.
Між іншим, за слів Наталії Андріенко, у вокзальному ресторані ще й весілля проводилися.
90-ті
Зрозуміло, що вокзал — не місце для романтичних вечірок, тому публіка була переважно транзитна. Через помірні ціни ресторан користувався попитом у студентської молоді. Все змінилось в час боротьби з пиятикою. Змінились правила, пропали відвідувачі, ресторан закрили.
Сучасність
У 2010-х старовинне приміщення колишнього ресторану потрапило у приватні руки. Зрозуміло, що нові власники виріши все змінити на свій лад. Вони змінили об’ємно-просторову структуру вокзалу, влаштувавши нове перекриття поділивши цим зал на два поверхи.
«Знищили дуже класні попередні інтер’єри, не впевнений до кінця в їх автентичності, та все ж той класичний декор зі сграфіто дуже добре підходив для нашого вокзалу», – писав у 2013 році Віталій Боднар.
Люди у соцмережах висловили чимало критики про зміну іміджу ресторану, який відтоді став звичайним закладом громадського харчування.
До теми
Як пригадує архітектор-реставратор Ігор Панчишин, класична, автентична поліхромія і численні деталі вокзальної ресторації були перероблені ще у 70-х роках минулого століття Спілкою Художників.
«Ви подивіться зараз на Зал очікування – там ще висить якийсь живопис спілчанський, що і непотрібний нікому і нічого не відображає. Тим більше не відповідає інтер’єру. Хоча було спокійно-традиційно, але, що чистенько і звично – ще не ознака якості».
П.С. Якщо ви маєте власні спогади, пишіть у коментарях до нашого матеріалу у соцмережах. Дякуємо!
Читайте на ПІК інші розповіді рубрики “Назад в минуле”:
- Назад у минуле: кафе “Чанахи” в Івано-Франківську (ФОТО)
- Назад в минуле: жива музика і танці в старому Івано-Франківську (ФОТО)
- Назад у минуле: лазня на Низовій та бар “Ватра” в Івано-Франківську (ФОТО)
- Назад у минуле: улюблена “Молочка” в Івано-Франківську (ФОТО)
- Назад в минуле: кафе “Юність” на “стометрівці” у Франківську (ФОТО)
- Назад в минуле: торговий центр “1000 дрібниць” в Івано-Франківську (ФОТО)
- Назад в минуле: Кафетерій магазину “Ватра” у Франківську (ФОТО)
