«Воєнне кохання» може бути надзвичайно складним, проте дуже сильним і переможним. Воно надихає на надію й віру в майбутнє, але водночас ставить перед випробуваннями і ризиками. Це час, коли закохані люди демонструють велику силу характеру й взаємопідтримку, щоб пройти через випробування разом.
Тому і щемно, і радісно, і зі сльозами на очах пройшло в Бурштині одруження військового, Захисника, Героя Олександра Бачуріна та його коханої Людмили Ляшенко, відомої в місті хореографки, керівнички народного ансамблю танцю «Перлина»
Олександр і Людмила з друзями
Відзначити разом з молодятами їх особливий день прийшли найрідніші люди, друзі, військові побратими і колеги по роботі.
Про те, як визріло рішення одружитися після двох років виснажливої війни розповідає сама закохана пара:
Перший танець молодят
Ми знайомі вже давно, приблизно 12 років. Перетиналися по роботі у бурштинському Палаці культури «Прометей». Цей мистецький заклад поєднав багато сердець і ми не є вийнятком. Але, зустрічатися почали шість років тому.
Про початок війни згадує Олександр:
Я пішов на війну добровольцем. 24 лютого у воєнкоматі подав документи і з того часу служу в ЗСУ старшим бойовим медиком. Займаюся пораненими, хлопцями з «нуля», надаю їм першу медичну допомогу, довожу до стабілізаційного пункту.
Запитуємо в нареченої Людмили, як вона сприйняла новину про те, що її коханий добровільно зголосився захищати Україну і як вона переживає те, що Олександр щодня ризикує власним життям?
Я сприйняла цю звістку складно, як і усі жінки, матері, сестри. В день, коли почалася війна, перший дзвінок був від Саші про те, що він іде в 10 штурмову бригаду. Я була хвора, з температурою, подумала, що це жарт і відповіла: «хоч в 50-ту». Але коханий сказав, що почалася війна і він іде добровольцем. Я пишаюся Сашком, його вчинком і вважаю справжнім героєм. Стосовно усвідомлення того, що Саша щодня під кулями, можу сказати, що мене рятують щоденні дзвінки. Цих кілька слів, хвилинка спілкування, коли я чую рідний голос, рятують мене від розпачу.
“Бажаємо солодкого життя”
Як визріло рішення поєднати свої долі?
Склалося багато факторів: ми вже давно любимо один одного і це рішення не спонтанне. Я зробив сюрприз, таємно замовив «обручку» і запропонував Людмилці вийти за мене заміж. Кохана сказала «так» і я дуже щасливий від цього.
Які у вас плани надалі?
Звісно, у планах – виграти війну, а потім будувати міцну сім’ю, фундамент якої заклали сьогодні.
Прийшли вітати молодят найрідніші люди – мама і сестра. Вони радо здоровили їх з одруженням і поділилися враженнями з нашими читачами.
Мама – найрідніша людина
Мама Тетяна:
Мій Саша з дитинства був дуже відповідальним і дисциплінованим і ці риси в ньому не змінилися. Згадую, коли почула його рішення воювати, то була в істериці. А коли він мені сказав: «Мамо, це мій обов’язок. Якщо не я, то хто?», зрозуміла, що не зможу зупинити сина. Сьогодні я пишаюся тим, що ще раз стала мамою для синової дружини і дуже радію тому, що наші хлопці, не дивлячись на жахи війни, ще можуть кохати, створювати родини, не втрачаючи надій на майбутнє. Вони з тою надією приїздять додому побачити рідних і близьких і зрозуміти, що ми – надійний тил для наших синів, чоловіків, братів. Я дуже рада, що тепер в мене не одна дочка, а дві, бо вже встигла полюбити Людочку, як рідну.
Сестра Анна
Щирі обійми сестри
В мене самої чоловік на війні, тому я розумію всі ризики і знаю, на які жертви пішла наша родина. Це боляче, дуже боляче. Але ми надіємося, чекаємо і віримо. І звістка про одруження брата стала світлим промінчиком серед тривожних днів. Люда стала мені вже більше, ніж сестрою, ми поділяємо з нею наші тривоги, сподівання. Вона – вже невід’ємна частина нашої родини.
Відтепер – єдина родина
Звісно, що військові побратими також відвідали церемонію одруження і раділи за свого бойового товариша в цей світлий день.
Розмовляємо з бурштинцем, який також з перших днів на війні. Сергій Редькін – хороший друг, музикант, морський піхотинець.
Сергій Редькін – друг, весільний свідок
З Сашком в мене дуже довга історія – ми знаємося більше 20-ти років. Він по житті добряга і таким залишається до сьогоднішнього дня. Головне, не злити його (усміхається). В свій час ми практично жили в «Прометеї», займалися творчістю, грали в рок-гурті. Сьогодні я маю почесне звання свідка і дуже радію цьому. Так сталося, що з музикантів ми перетворилися на військових і автомати нам замінили гітари та музичні інструменти. Тепер наша головна мета – вибороти Перемогу.
Віталій Гарасимчук, псевдо Шейх та Яворський Володимир
Віталій Гарасимчук, Володимир Яворськиий – побратими.
З Олександром ми пройшли Рим, Крим і мідні труби і з першого дня на війні разом. Було дуже багато бойових ситуацій, коли Сашко професійно підтверджував свою посаду: евакуація поранених з позицій, виніс полеглих побратимів з поля бою. Він просто безвідмовний – вдень, вночі, сон – не сон, кидає на плечі мішок і вирушає на завдання. Витягував хлопців з такого пекла, звідки, здавалося, вийти неможливо. І сьогодні ми щасливі бути на його одруженні, бо не раз жартували, що дамо йому «чарівного копняка», якщо він сам не зробить пропозицію. Тому бажаємо молодій парі шаленого кохання, бо добре знаємо його ціну.
Радіє за своїх колег і творчий колектив Палацу культури «Прометей», в якому вони познайомилися, творчо працювали і хакохалися один в одного.
Творчий колектив Палацу культури “Прометей”
Вірні подруги
Любов та одруження з військовим само по собі є випробуванням для обох, оскільки закохані часто стикаються з великими викликами: відстань, небезпека, розлука. Однак сьогодні ми бачимо, наскільки міцний та глибокий зв’язок є між нашими закоханими друзями, адже вони мають велику взаємопідтримку, розуміння та відданість один одному. І ми надзвичайно радіємо за своїх друзів і колег та бажаємо їм щасливої долі.
Вітали молодят і по відеозв’язку. Так, зі служби додзвонився військовий, щоб висловити захоплення і побажати закоханим мирного майбутнього у квітучій Україні
Роберт Якимович, військовий ЗСУ вітає молодят
Молодята, їх рідні та близькі набувалися в щирій атмосфері любові, яка гостро відчувається на тлі тих важких реалій, в яких ми живемо. Вони випромінювали справжнє щастя і щедро ділилися ним з гостями.
Руслана Гочіяєва-Шевчук
Фото автора
Читайте також:
- Франківці розповіли, що для них означає кохання (ВІДЕО)
- Франківців запрошують поспілкувати про кохання українською
- Хроніки кохання: в яких областях найчастіше одружувались українці під час війни
Приєднуйтесь до нас у Facebook,Instagram,Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
