В Івано-Франківську, на території колишнього передмістя Пасічна, понад століття тому існував військовий цвинтар, на якому поховали солдатів австро-угорської армії часів Першої світової війни.
Його розташування згодом було забуте, однак завдяки архівним документам, старовинним картам і фотографіям дослідникам вдалося встановити ймовірне місце поховання та відшукати імена 19 військовослужбовців.
Історію пошуків ще у квітні 2023 року оприлюднив дослідник Андрій Шутяк у Facebook-спільноті «Калушани в Першій світовій війні», пише ПІК.
Його дослідження розкриває маловідому сторінку минулого Івано-Франківська, який у роки Першої світової війни був відомий як Станиславів. Виявилося, що підказки про зниклий військовий некрополь збереглися в документах загиблих солдатів, полкових записах та на старих польських картах.
Військове поховання, про яке майже забули
Понад сто років тому територія сучасної Пасічної мала зовсім інший вигляд. Тут були лісові масиви, дороги, струмки, військові об’єкти та ділянки, пов’язані з бойовими діями.
Саме в цій місцевості в роки Першої світової війни з’явилося військове кладовище, яке в архівних документах згадується під назвою Pasieczna.
З часом історична місцевість змінилася, а точне розташування поховання перестало бути загальновідомим. Водночас збереглася стара фотографія цвинтаря, на якій можна розгледіти ряди дерев’яних хрестів.
За підрахунками Андрія Шутяка, на світлині видно приблизно 19–20 хрестів.
Це стало одним із початкових орієнтирів для дослідження. Необхідно було з’ясувати, хто саме спочивав на цьому кладовищі та де воно розташовувалося.
Дослідник поставив перед собою два основні завдання: знайти якомога більше прізвищ похованих військовослужбовців і визначити місце військового цвинтаря, щоб у майбутньому встановити там інформаційну таблицю.
Місяць архівних пошуків: вдалося знайти 19 солдатів
Першим етапом стало опрацювання військових архівних документів.
За словами Андрія Шутяка, пошук прізвищ тривав приблизно місяць. Дослідник переглядав записи про загиблих та похованих військовослужбовців, намагаючись встановити, хто міг бути похований на цвинтарі Pasieczna.
У результаті вдалося відшукати відомості про 19 солдатів двох піхотних полків ландверу австро-угорської армії — LIR Nr. 6 та LIR Nr. 7.
Кількість знайдених імен майже збіглася з кількістю хрестів, яку можна було нарахувати на давній фотографії кладовища.
Це дало підстави припустити, що архівні записи можуть стосуватися саме цього поховання.
Проте дослідник не виключав, що кількість похованих могла бути іншою. Адже старе фото відображає кладовище лише на певний момент часу, а архівні документи, які вдалося знайти, не обов’язково містять повний перелік загиблих.
Наступним і значно складнішим завданням було встановити, де саме розташовувався цвинтар.
Смертна картка солдата стала ключем до розгадки
Одну з найважливіших підказок дослідник знайшов у документах військовослужбовця 7-го полку ландверу Вацлава Карлічека (Karlíček Václav).
У його смертній картці містився запис, який описував місце розташування військового поховання.
В оригіналі було зазначено:
«vojenský hřbitov proti Pasieczna mezi korytem Czereszenkow a cestou Stanislawów – Pawelcze».
У перекладі українською:
«Військовий цвинтар навпроти Пасічної, між річищем Черешенкова та дорогою Станиславів — Павелче».
Цей короткий запис виявився надзвичайно важливим для пошуків.
Замість загальної згадки про Пасічну дослідник отримав конкретні географічні орієнтири: водотік, стару дорогу та колишнє передмістя міста.
Тепер потрібно було відшукати їх на історичних картах.
Старий струмок і дорога, яких шукали на польських картах
Одним із найцікавіших етапів дослідження стала робота зі старовинною картографією.
Андрій Шутяк почав шукати на польських картах водотік, позначений у військовому документі як Czereszenkow.
Водночас він зіставляв розташування історичної Пасічної та дороги, яка сполучала Станиславів із Павелчем.
Це дозволяло поступово звужувати територію пошуків.
Важливо, що дослідник спирався не лише на сучасну географію, а передусім на історичні топографічні матеріали. Адже за понад століття місцевість могла істотно змінитися, а давні назви географічних об’єктів — зникнути з ужитку.
Проте смертна картка Вацлава Карлічека була не єдиним документом, який допоміг наблизитися до розгадки.
Ще одна підказка — військовий перев’язувальний пункт у лісі
Під час подальшої роботи дослідник звернув увагу на полкові метричні записи солдатів 6-го полку ландверу.
У них також зазначалося місце поховання, але вже з іншими орієнтирами.
В архівному документі містився запис:
«plukovní obvaziště v lese, západně střelnice Stanislawów».
У перекладі:
«Полковий перев’язувальний пункт у лісі, на захід від Станиславівського стрільбища».
Ця інформація дала новий напрямок для пошуків.
Перев’язувальні пункти під час війни використовували для надання першої медичної допомоги пораненим військовослужбовцям. Їх могли облаштовувати поблизу бойових позицій, у відносно захищених місцях.
Згадка про такий пункт у документах похованих солдатів була важливою підказкою щодо розташування кладовища.
Тепер досліднику потрібно було встановити місце колишнього Станиславівського стрільбища та зіставити його з попередніми орієнтирами.
Станиславівське стрільбище знайшли на старій карті
Як з’ясувалося, військове стрільбище справді було позначене на одній зі старих польських карт.
Більше того, під час архівних пошуків Андрію Шутяку вдалося знайти й історичну фотографію цього об’єкта.
Це стало додатковим підтвердженням того, що згадане у військових документах стрільбище існувало саме в досліджуваній місцевості.
Пошук продовжився, і невдовзі в архівних матеріалах вдалося виявити ще один важливий документ — ситуаційну план-схему бою під Пасічною.
На ній було позначено розташування полкового перев’язувального пункту.
Таким чином, дослідник отримав одразу кілька орієнтирів, які можна було зіставити між собою: стару дорогу, водотік, стрільбище та перев’язувальний пункт.
На карті знайшли позначку військового кладовища
Найважливіший результат з’явився після зіставлення всіх знайдених матеріалів.
Андрій Шутяк повернувся до старої польської карти та уважно проаналізував ділянку, на яку вказували архівні документи.
Саме там він помітив картографічну позначку цвинтаря.
Це стало ключовим аргументом на користь визначеної ним локації.
Знайдена позначка узгоджувалася з описами у смертній картці військовослужбовця та полкових документах.
Таким чином, завдяки поєднанню кількох незалежних історичних орієнтирів досліднику вдалося визначити приблизне місце розташування забутого військового поховання.
Водночас ідеться саме про архівно-картографічну локалізацію. Оприлюднені у 2023 році результати не дають підстав стверджувати, що всі могили були фізично виявлені та археологічно підтверджені на місцевості.
Чому це відкриття важливе для історії Івано-Франківська
Сьогодні Пасічна асоціюється насамперед із великим житловим районом Івано-Франківська. Проте понад століття тому ця місцевість була частиною складної воєнної історії Станиславова та його околиць.
Архівні записи про загиблих солдатів, перев’язувальні пункти та військові цвинтарі дозволяють відновлювати історичну картину подій, які поступово зникли з пам’яті міста.
Водночас такі дослідження мають і людський вимір.
За кожним прізвищем у військових документах стояла конкретна людина, яка загинула або померла в роки Першої світової війни. Сьогодні місця поховання багатьох із них залишаються маловідомими або втраченими.
Ідентифікація військових цвинтарів дає можливість повернути ці імена в історичну пам’ять, а також створює передумови для належного вшанування загиблих.
Особливість дослідження Андрія Шутяка полягає в тому, що пошук розпочався не з археологічних розкопок, а з архівних документів, які зберегли імена, географічні назви та описи давно зміненої місцевості.
На місці поховання хочуть встановити інформаційну таблицю
Однією з головних цілей дослідника було не лише знайти місце старого кладовища, а й зберегти пам’ять про похованих там військовослужбовців.
Зокрема, Андрій Шутяк повідомляв про намір встановити інформаційну таблицю з прізвищами солдатів, чиї поховання вдалося встановити за архівними документами.
Такий інформаційний знак міг би розповідати мешканцям і гостям Івано-Франківська про маловідомий військовий некрополь на Пасічній.
Утім, для реалізації цієї ідеї важливо остаточно уточнити межі історичного поховання та перевірити його сучасний стан.
Історія військового кладовища Pasieczna вкотре демонструє, що навіть добре знайомі райони Івано-Франківська можуть приховувати маловідомі сторінки минулого.
А іноді для їхнього відновлення достатньо одного запису в документі загиблого солдата, старої карти та наполегливої роботи з архівами.
Оперативні новини у TELEGRAM
