На старовинному єврейському кладовищі в Косові Івано-Франківської області дослідники виявили надгробок кінця XVII століття. Мацева датується 1691 роком і є найдавнішим відомим датованим надгробком цього некрополя.
Історичну знахідку зробили під час триденного молодіжного польового табору «Камені пам’яті», який відбувся у Косові 19–21 жовтня. Його учасники досліджували старовинне єврейське кладовище, навчалися документувати поховання та знайомилися з історією єврейських громад Прикарпаття, пише ПІК із посиланням на інформацію організаторів.
Надгробок із трьома написами: що вдалося встановити
Найважливішим результатом експедиції стало виявлення мацеви, яку раніше не датували дослідники. Знахідку зробили під час польової роботи під керівництвом директорки освітніх програм ESJF Олександри Фішель та історикині Олени Колб.
Особливість кам’яної стели полягає в тому, що на ній розміщені одразу три епітафії — надмогильні написи на пам’ять про померлих. Один із них викарбуваний на лицьовому боці, ще два — на бічних поверхнях надгробка. Таке розташування написів є незвичним.
Дослідникам вдалося прочитати напис на передній частині мацеви. Він присвячений Розі, дочці Зерах Хаїма, яка померла у 1691 році.
Раніше найстарішим відомим датованим надгробком косівського кладовища вважали мацеву 1712 року. Нова знахідка відсуває підтверджену надгробками історію некрополя щонайменше на 21 рік у минуле.
Відтак Косів увійшов до порівняно невеликої кількості населених пунктів України, де збереглися єврейські надгробки XVII століття.
На лівому боці стели дослідники також прочитали ім’я Цві Гірша, сина Беньяміна. Натомість напис на правому торці зберігся значно гірше, тому встановити ім’я похованої там жінки поки не вдалося.
Частина історичних написів опинилася під бетоном
Повністю дослідити знайдену мацеву наразі неможливо через пошкодження, яких кладовище зазнало під час попередніх робіт із благоустрою.
Як повідомляють організатори експедиції, кілька років тому частину надгробків перемістили з їхніх первісних місць і забетонували у спеціальні платформи.
Таке втручання негативно вплинуло на стан історичних пам’яток. Через контакт із бетоном камені поступово руйнуються, а частина епітафій опинилася прихованою.
Саме тому дослідники не можуть повністю прочитати написи на бічних поверхнях знайденої стели.
Цей випадок демонструє, наскільки важливо проводити будь-які роботи на старовинних кладовищах із залученням фахівців зі збереження культурної спадщини.
Молодь з усієї України досліджувала єврейську спадщину Косова
Польовий табір «Камені пам’яті» тривав із 19 до 21 жовтня. До Косова приїхали молоді учасники з різних регіонів України, щоб навчитися працювати з історичними надгробками та документувати їх.
Програма поєднувала практичні заняття на кладовищі з лекціями й екскурсіями, присвяченими історії Галичини.
Зокрема, учасники знайомилися з минулим єврейських громад Косова, Кутів, Вижниці, Коломиї та Івано-Франківська.
Окрему увагу приділили багатокультурній спадщині регіону, взаєминам між різними етнічними й релігійними громадами та їхньому внеску в економічний і культурний розвиток Прикарпаття.
Під час лекцій також згадували перекази про взаємини засновника хасидизму Баал Шем Това з ватажком опришків Олексою Довбушем.
Організатором табору виступила Європейська ініціатива зі збереження єврейських цвинтарів ESJF у партнерстві з відділом культури та туризму Косівської міської ради й Міжнародною міждисциплінарною сертифікатною програмою з юдаїки.
Проєкт реалізували за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.
Єврейський Косів: історія громади, яка існувала понад три століття
Історія єврейського населення Косова сягає щонайменше першої половини XVII століття. Найдавніша відома письмова згадка про місцевих євреїв датується 1635 роком.
Упродовж наступних століть єврейська громада стала невіддільною частиною економічного, релігійного та культурного життя міста.
Місцеві євреї займалися торгівлею, ремеслами, обробкою шкіри, шинкарством та іншими промислами. До середини XVIII століття громада налічувала близько 400 осіб.
Особливе місце Косів посідав в історії хасидизму — релігійного руху в юдаїзмі, що виник у XVIII столітті на українських землях.
Зокрема, з Косівщиною пов’язують діяльність Баал Шем Това, а в першій половині XVIII століття тут служив рабин Нахман Косовер.
У 1802 році рабинську посаду в місті обійняв Менахем-Мендл Хагер, засновник косівської хасидської династії. Згодом представники цієї родини стали впливовими релігійними лідерами не лише Косова, а й сусідніх громад.
Зокрема, одна з гілок династії Хагерів започаткувала відому вижницьку хасидську традицію.
У другій половині XIX століття єврейське населення відігравало значну роль у розвитку міської економіки. У Косові працювали єврейські ремісники, торговці, ювеліри, годинникарі та власники підприємств.
Важливою галуззю стало килимарство. У 1875 році підприємець А. Гільман відкрив у місті велику механізовану килимову фабрику.
Наприкінці XIX століття євреї становили більшість населення Косова. За наведеними організаторами історичними даними, у 1890 році тут проживали 2472 євреї — понад 80% мешканців міста.
У 1921 році єврейське населення становило 2166 осіб, або близько половини жителів.
Голокост фактично знищив єврейську громаду міста
Трагічною сторінкою історії єврейського Косова стала Друга світова війна.
На початку липня 1941 року, коли місто зайняли угорські війська, тут перебували приблизно 3700 євреїв, включно з біженцями з інших територій.
У жовтні 1941 року відбулися масові вбивства єврейського населення. За історичними даними, наведеними організаторами експедиції, понад дві тисячі людей розстріляли на околиці міста, а частину жертв спалили в синагозі.
Згодом євреїв утримували в гетто. У квітні 1942 року близько тисячі його в’язнів депортували до Коломиї, звідки в червні відправили до нацистського табору смерті Белжець.
Частині косівських євреїв вдалося врятуватися, зокрема втечею до Румунії. Однак після війни колись численна єврейська громада міста вже не відновилася.
Сьогодні одним із головних матеріальних свідчень її існування залишається старовинне кладовище.
На кладовищі збереглося близько 200 надгробків
Єврейський некрополь Косова налічує приблизно 200 збережених мацев. Серед них є й поховання релігійних очільників косівської хасидської династії.
За територією кладовища розташований меморіал на місці братської могили жертв Голокосту.
У 2025 році кладовище огородили в межах діяльності ESJF за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини. Це стало одним із кроків до захисту історичного місця від подальшого пошкодження.
Виявлення надгробка 1691 року підтверджує особливу історичну цінність некрополя та відкриває нові можливості для вивчення єврейської історії Косова.
Як зберігають єврейські кладовища на Прикарпатті
Європейська ініціатива зі збереження єврейських цвинтарів ESJF займається документуванням, захистом та популяризацією історичних єврейських поховань у різних країнах Європи.
За понад десять років роботи організація сформувала базу даних більш ніж чотирьох тисяч кладовищ у 20 країнах. Понад 400 із них отримали захисні огорожі.
В Україні діяльність ESJF триває і під час повномасштабної війни.
За інформацією організації, станом на жовтень 2026 року за 11 років її роботи в Україні було огороджено 206 єврейських кладовищ, із них 11 — на Івано-Франківщині.
Лише протягом 2025 року захисні огорожі встановили навколо десяти українських єврейських цвинтарів, а у 2026 році — ще шести.
Водночас організатори наголошують: фізичного захисту територій недостатньо. Не менш важливо навчати місцеві громади, молодь, музейників і краєзнавців правильно досліджувати та зберігати історичні поховання.
Саме на це спрямований табір «Камені пам’яті», під час якого у Косові вдалося зробити відкриття, що доповнює історію міста новими відомостями.
За інформацією: https://www.esjf-cemeteries.org/
Оперативні новини у TELEGRAM
