На вічний спочинок – додому: умови репатріації

Культурні та юридичні відмінності між ритуальними традиціями Південної Європи та України нерідко спантеличують. Там – сухий прагматизм, суворі 48 годин на прощання і зазвичай тимчасова ніша в бетонній стіні. В нас – тиха земля, довічний спочинок під деревами та поминальні дні, коли родинні зв’язки оживають із кожною запаленою свічкою.

Кохання перемагає прагматизм

Розповімо одну неймовірно зворушливу й водночас глибоку історію, яку досі переповідають в одному з містечок Прикарпаття. Це дивовижний контраст із сухим прагматизмом іспанських орендованих ніш – коли людина з іншої культури їде до України, щоби вшанувати пам’ять покійної дружини на нашій землі, де її могила стала справжнім вічним домом.

“Пані Тетяна нострифікувала свій медичний диплом в Іспанії і працювала лікарем-фізіотерапевтом у місцевій клініці, – ось що то за історія. – Там познайомилася та згодом одружилася з іспанцем – він проходив реабілітацію після важкої ДТП. Буквально підняла його на ноги. Та невдовзі сама занедужала на невиліковну хворобу… Коли її не стало, вдівець власним коштом доправив тіло померлої дружини до України, як та заповідала, та оплатив встановлення пам’ятника. Навідується час від часу – на знак їхнього кохання та вічної пам’яті”.

Епізод про іспанця, який долає тисячі кілометрів і ставить пам’ятник в Україні, є свідченням того, що любов, повага і пам’ять не мають кордонів та вищі за будь-яку бюрократію. Втративши українську дружину, він міг підкоритися звичним для своєї батьківщини правилам, але вирішив ушанувати її пам’ять саме так, як це було важливо для неї. Красивий пам’ятник на цвинтарі в рідному містечку дружини – там, де її коріння, де земний спокій не обмежений терміном концесії.

“Цей вчинок – про глибоке прийняття чужих традицій із великої любові, – каже сусідка покійної пані Марія. – Коли іспанець стоїть біля пам’ятника серед українських полів, межа між далекими країнами зникає. У поминальні дні ми згадуємо не просто тих, кого втратили, а той слід, який вони залишили в наших серцях. І поки ця пам’ять живе – крізь кордони, мови та кілометри – любов залишається сильнішою за смерть”.

Що треба знати про ритуальні системи та правила перевезення померлих родичів

Процедура та умови поховання в Іспанії мають суттєві відмінності від українських традицій – це стосується як юридичних термінів, так і самого процесу розміщення тіла в землі чи колумбарії.
Прощання та поховання або кремація мають відбутися протягом 24–48 годин після настання смерті. Тіло відправляють до спеціального будинку прощання, де родичі та близькі збираються в орендованій залі для церемонії.
Поховання у стіновій ніші – найпоширеніший спосіб: рідко ховають безпосередньо в ґрунт. Найчастіше домовину вміщують у багаторівневі вертикальні ніші у спеціальних стінах на цвинтарі.
Кремація – дедалі популярніший варіант. Урну з прахом можна помістити у колумбарій, поховати в сімейному склепі або забрати для розвіювання.
Земля та ніші на іспанських цвинтарях не продаються у приватну власність. Місця надаються на умовах оренди на термін від 5–10 до 50 років залежно від муніципалітету та типу місця. Далі контракт необхідно продовжувати й сплачувати внески. Інакше рештки переносять до загальної оссуарії.

Час від часу в соціальних мережах є повідомлення про збір коштів на перевезення померлих родичів з-за кордону додому. Вартість репатріації висока, тож на потребу відгукуються не тільки близькі, а й зовсім чужі люди.

Для збору коштів на репатріацію з країн Європи чи США родини використовують публічні пости у Facebook/Instagram з прямим посиланням на реквізити.

Організація репатріації (транспортування) тіла померлого громадянина України з країн Європи регулюється міжнародними санітарними нормами, митним законодавством та правилами Консульської служби України.

Смерть констатують місцеві медики. При неприродній смерті або ДТП долучаються поліція та прокуратура.
Якщо поліс покриває репатріацію, страхова компанія повністю компенсує або самостійно організує перевезення.
У найближчому консульстві чи посольстві України в країні перебування реєструють смерть та видають довідку для соціальних служб і митниці.
Потрібен спеціалізований катафалк із холодильною установкою або дозвіл на авіавантаж.
Згідно із санітарними вимогами тіло піддається бальзамуванню. Транспортування здійснюється винятково в цинковій герметично опечатаній труні. Опечатування проводить ритуальна служба або консул за участю санітарних служб.
В основному пакеті документів має бути довідка про відсутність інфекційних захворювань померлого.
Якщо родина обирає кремацію в Європі, до України перевозиться герметична урна з прахом.
Державна допомога виплачується особам, які організували та оплатили поховання померлого громадянина України власним коштом. Згідно законодавства виплачується стандартна соціальна допомога на поховання – незалежно від країни смерті.
Пряма компенсація високих витрат на міжнародне транспортування за кошт державного бюджету надається лише у виняткових випадках, зокрема для військовослужбовців або за наявності спеціальних рішень Кабміну.