Коли навідуєшся до Зарваниці раз на рік, то дивом дивуєшся, що за такий короткий час тут щоразу постає щось нове. Пригадується, років із двадцять тому в селі на Тернопільщині не було такої розвиненої інфраструктури, й автобуси з паломниками зупинялися де прийдеться. А до церкви треба було йти кілометр-два, а то й більше. Тепер для паломників – всі умови. Справжній національний парк, із садами та доглянутою лісовою зоною, обрамленою річкою та узгір’ям.
Марійський духовний центр “Зарваниця” є одним із найбільших марійських відпустових центрів у світі, належить до 20 найвідоміших таких місць Європи та є одним із найважливіших для паломництва в УГКЦ. Тож приваблює для молитви та духовного відродження тисячі прочан з усіх усюд.
Минула неділя не була винятком. Погожий листопадовий день зібрав неабияке велелюддя. На традиційну професійну прощу прибули й працівники Служби відновлення в Івано-Франківській області. Паломники взяли участь у Божественній літургії, яку очолив архиєпископ-емерит Василь Семенюк, у співслужінні з адміністратором Малої базиліки о. м. Дмитром Квичем та численними священнослужителями, а головно – з владикою Моравії, архієпископом Йозефом Нузіком, митрополитом Оломоуцьким та головою Конференції єпископату Моравії (Чеська Республіка).
“Сьогодні ми згадуємо тих, хто загинув від терористичних актів (а це понад 3 тисячі осіб у США в 2001 році), внаслідок численних фактів стрілянини в навчальних закладах, торгових центрах. Виокремлюємо розв’язану росією війну в Україні, яка за понад три останні роки забрала життя десятків тисяч життів військових та мирних людей, – зазначив архієпископ Йозеф. – Це великий біль і втрати. Такі події не повинні траплятися у світі. Це свідчить про крихкість людського життя, про дім, який легко може бути зруйнований. Скільки разів у житті кожен із вас був на порозі смерті під час ворожих атак… Ми в Чеській Республіці молимося за мир в Україні. А буваючи тут, подивований, що спостерігаю сильну рішучість людей навіть у горі. Ви маєте віру жити, народжувати дітей, будувати, створювати нові речі. Господь благословить такі потуги!”.
Для прочан організували екскурсію святими місцями. Це підземна церква центрального Собору Зарваницької Божої Матері, величава дзвіниця, церква Пресвятої Трійці, Надбрамна церква Благовіщення, скульптурна композиція ікони Зарваницької Матері Божої, Хресна дорога, монастир отців-студитів, купальня Святої Анни та інші духовні споруди, що створюють комплекс “Український Єрусалим”.
“Продовжуємо традицію колективу проводити такі професійні прощі. Адже духовне єднання надзвичайно важливе у нинішній складний час, коли возносимо молитви до Господа за мир в Україні”, – акцентував керівник Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Івано-Франківської області Любомир Семанів, який також доєднався до прощі.
- Історія цього святого місця задокументована з 1240 року, коли монах Києво-Печерської лаври після облоги татарськими ордами Києва вирвався з того пекла. Довго йшов, а що був поранений, то знесилився і десь серед лісів упав і заснув. Уві сні зʼявилося йому дивне сяйво з ікони Божої матері. А коли прокинувся, то побачив джерело і ту ж ікону. З її тканини, як із джерела, витікала вода. Він напився та одужав. То був Божий знак, тож монах спорудив тут капличку, що дала початок печерному монастирю. З часом слава про чудотворну ікону розійшлася, і сюди стали приїздити паломники. Так виникло село Зарваниця.
- Стара церква Пресвятої Трійці при в’їзді в село – це головний храм Зарваницького духовного центру, який набув відпустового значення у 1742 році.
- Під час І Світової війни Чудотворну ікону Зарваницької Матері Божої пошкодили. Її реставрували та зробили копію, яка досі зберігається в каплиці Підземної церкви Собору. Оригінал монахи ревно берегли й під час ІІ Світової війни, а в часи комуністичного режиму її переховували місцеві жителі Павло Деркач та Юлія Монастирська. Адже саму церкву перетворили на зерносховище.
- На жаль, досі не вдалося розшукати ікону Розп’яття Ісуса Христа, короновану в 1742 році. Її відомі копії є в храмі Христа-Царя у Філадельфії. Точну копію ікони Зарваницького храму у 2019 році зобразив іконописець Володимир Свідерський, яку освятив Папа Римський Франциск.
- У 1991 році з благословення архієрея Михаїла Сабриги отець-мітрат Василь Семенюк за участю семінаристів і парафіян відбудував капличку біля джерела з цілющою водою, спорудив біля неї велику каплицю, в якій під час відпустів відправляють Богослужіння, а також Хресну дорогу. Зведено реколекційний будинок, відбудовано Святотроїцький монастир Студійського уставу та дерев’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці.
“У Зарваниці двічі на рік відбуваються Міжнародні прощі: у травні та в серпні. Літня має назву Гуцульська, і споконвіку сюди добираються із Карпат групи паломників, долаючи сотні кілометрів пішки, щоб почерпнути в Духовному центрі сили. Велика площа перед Собором вщерть заповнена прочанами. До 2022 року можна було піднятися на дзвіницю, що високо-високо возноситься над площею. Вдень – щоб насолоджуватися навколишніми красотами, а темної пори – споглядати за величавим свічковим хресним ходом”, – розповів один із тутешніх гідів, курсант Вищої духовної семінарії імені Йосипа Сліпого.
Під час екскурсії прочани дізналися ще багато цікавого. Приміром, каплицю біля цілющого джерела не раз руйнували за радянщини. Міліціонери не допускали паломників. Навіть місцеву річку забруднили, та вода дивним чином сама очистилася. Однак прочани йшли і йшли сюди. Переповідають, що в 1986 році було таке велелюддя, що священники сповідали 13 годин поспіль. На місці нинішньої площі була трясовина. Болотисту місцевість засипали, однак під час дощів тут іноді стоїть вода. У 1995 році під час Міжнародної прощі сюди прибули до мільйона паломників.
Лавки під час такого велелюддя перетворюються на ліжка. Багато хто спить у Соборі. Під час Гуцульської прощі гуцули прибувають із трембітами та в національних строях. Бувало, що на колінах ішли до цілющого джерела з кілометр. Хрест на великій дзвіниці – на рівні хреста на Соборі. Сама дзвіниця лише на цеглинку нижча від Софіївської. Тут похований перший владика Михаїл Сабрига. Надбрамна церква збудована за два місяці зусиллями семінаристів.
- Зарваницький духовний центр створено на пожертвування вірних зі всієї країни та діаспори. Велику допомогу надали державні органи, громадськість Тернопільщини.
- Перлина комплексу – Собор Зарваницької Марійської чудотворної ікони Божої Матері, освячений у 2002 році. Тут зберігаються мощі Івана Хрестителя. На другому рівні одночасно можуть співати три великі камерні хори.
- Підземна церква має мури від 2,5 м до 4 м, тож саме в ній відбувся Синод УГКЦ 17 липня 2022 року, який очолив Блаженніший Святослав. Папа Франциск через телетрансляцію благословив Україну перед важкими випробуваннями.
- У просвітницько-духовному центрі живуть семінаристи-першокурсники, які дбають про благоустрій території.
- У 2012 році розпочато будівництво Українського Єрусалиму – унікального сакрального архітектурного комплексу, до якого входять найбільші святині Святої землі. Чин освячення здійснив у 2018 році Блаженніший Святослав, за участі хранителя Святої Землі о. Франческа Паттона, котрий привіз камінь із Гробу Господнього, та вікарія Святої Землі о. Доброміра Яштала.
- До оточеного мурами комплексу входять: Голгофа, Оливний город, Святі сходи, купіль “Ветезда”, Левові (Ліонські) ворота, Давидова вежа, Гріб Господній (центральна споруда). Паломники мають можливість відчути тут дух та велич Ісусових часів.
“Ми завершили проведення професійних прощ до Зарваниці у 2025 році, яких цьогоріч відбулося 18. А це свідчення живої віри та духовного оновлення тисяч українців. На пам’ять про нашого праведного митрополита Андрея Шептицького такі паломництва відбувалися під гаслом “Митрополит Андрей – апостол віри, єдності, любові”, – розповіла Ганна Зварич. – Особливістю є й те, що паломники мали можливість отримати повний відпуст, адже у Малій базиліці Зарваницької Матері Божої відкриті ювілейні двері, які відчиняються лише під час ювілейних років”.
Виконує Зарваниця й особливу місію. Від початку повномасштабного вторгнення тут жили місяцями або транзитом тисячі гнаних війною мешканців прифронтових регіонів. У селі облаштований будинок для сімей ВПО, які втратили своє житло. Марійський центр надає їм духовну й матеріальну підтримку.
Особлива категорія паломників – родини загиблих захисників та захисниць. Цьогоріч у травні в Марійському духовному центрі відбулася проща матерів та дружин загиблих Героїв, під час якої закладали і дубовий гай на пам’ять про захисників, які віддали свої життя за Україну. До символічного заходу приєдналися чимало родин, які втратили на війні своїх чоловіків, синів, братів та друзів.
Висадила паросток і Марія Гусєв – на пам’ять про свого загиблого чоловіка Володимира. Того листопадового дня жінка приїхала до Зарваниці із сином Михайлом.
“Ми родом із села Жабиня на Тернопільщині, – повідала вдова. – Разом із чоловіком народили трьох синів. Наймолодшому Тарасові – 18 років, Василеві – 22, а найстаршому Михайлові – 23. Він має вже донечку Вероніку, якої вже не судилося побачити моєму покійному чоловікові. Ото би радів: бо в нас же самі хлопці! Ми обоє працювали в Золочеві на Львівщині, в компанії “Електроконтакт Україна”. Володимир став на захист країни у квітні 2023-го. Отримав три бойові поранення, та після реабілітації повернувся у свою частину. А через три тижні пропав безвісти. Ми шукали його всюди, зверталися, де тільки могли. Аж цьогоріч влітку нам повідомили, що ДНК одного із неідентифікованих досі загиблих співпало з ДНК двох наших синів… Похоронили ми нашого Героя 24 серпня. А цей паросток нехай виросте на пам’ять про нього. Як і сусідні дуби – як нагадування про незламних українських захисників і захисниць”.
І виростуть, і народяться нові дуби, як не раз поставала з руїн Зарваницька святиня. І все буде Україна!
Людмила Стражник. Фото авторки.
Читайте також:
- Львів’янка Катерина Гимон: Енциклопедія болю і протиболю
- Дзеркало епохи: газетні хроніки часів відновлення Незалежності (ФОТО)
Оперативні новини у TELEGRAM
