На перший погляд вони непомітні, втім, мають своє історичне, архітектурне та подекуди сакральне значення для колишнього Станіславова, а нині – Івано-Франківська, розповідає ПІК.
Теперішнє місто бере свій початок від Станіславської фортеці. Спочатку, в центральній укріпленій частині міста утворилася площа навколо ратуші, від якої були проходи до Галицької і Тисменецької фортечних брам. На початку XIX ст. Станіславська фортеця втратила своє військове значення, фактично ніким не доглядалася і поступово до 1816—1820 рр. була розібрана місцевими жителями. Камінням взятим із розібраного фортечного муру та веж, було встелено 24 вулиці в центрі міста.
По засипаних канавах, вздовж колишнього фортечного муру, були прокладені теперішні вулиці Січових Стрільців, Дністровська, Василіянок. Але збереглися історичні мікротопонімні назви вулиць Валова, Замкова, провулок Фортечний.
Саме про вулицю Замкову хотілося би згадати окремо. Мова йде про вуличку, яке веде від вулиці Шпитальної (квітковий ринок), вздовж західного муру Палацу Потоцьких, до вулиці Валової. Нею щодня крокують тисячі франківців, втім, навіть й не здогадуються що під ногами заховані унікальні артефакти давнього міста.
Як писали у книзі “Археологія середньовічного Івано-Франківська (Станиславова)” Богдан Томенчук та Марія Вуянко, влітку 1995 р. археологами Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею проводились охоронні обстеження території біля колишнього палацу Потоцьких. При зведенні споруди банку „Україна“ (нині – «Приватбанк») по вул. Дністровській будівельники, проводячи кабельні роботи, заклали траншею в трьох метрах від існуючої нині південної мурованої стіни, з її зовнішнього боку, що оточує військовий шпиталь. Колись панський палац теж оточувала мурована стіна.
Траншея містилася в південно-західному куті старих мурованих палацових укріпленнях (в районі колишнього квіткового базару) в напрямку по лінії схід-захід — паралельно до лінії шпитальної стіни. В траншеї на глибині 0,5 м від сучасної поверхні було виявлено цегляно-кам’яну кладку. По дну траншеї кам’яна кладка чергувалася із цегляною, причому каміння зустрічалося різної конфігурації’: і рване, довільної форми, і рівнотесане.
Обстежена цегляно-кам’яна кладка є залишками фундаментів мурованої стіни. Ширина стіни складала 1,95 м. Очевидно, це була одна із стін перебудованої в кінці XVII ст. фортеці. Вона могла бути залишками оборонної стіни фортеці саме того часу, коли було збудовано новий кам’яний Палац Потоцьких, і фортеця набула нового, видовженого відносно первісного шестикутника, вигляду.
Виявлена мурована стіна могла бути споруджена одночасно з мурованим палацом, складаючи з ним своєрідний архітектурнооборонний комплекс. Можливо також, що цю стіну зведено і трохи пізніше — за часів,коли власником міста став Йосиф Потоцький. З 1714 р. почалася його активна діяльність по поновленню та зміцненню міських фортифікацій, а в 1734-1750 рр. під керівництвом його сина Станислава велися широкі роботи по укріпленню фортеці цегляними мурами.
Варто відзначити відзначити подібність технології будівництва стіни, виявленої неподалік палацу Потоцьких, до залишків оборонного муру у провулку Фортечному. В обох випадках простежено глиняно-вапняний розчин, що використовувався для зкріплення будівельного матеріалу, використано т.зв. „пальчату цеглу“ (цегла ручного формування — тісто формували у дерев’яних скриньках і загладжували пальцями руки, від чого на глині залишалися своєрідні борозни). Така цегла широко використовувалася у будівельній практиці ХУН-ХУІП ст.
І ще одна цікава деталь — у викиді землі із траншеї було знайдено фрагмент скляного посуду світло-зеленуватого кольору, на якому було рельєфне (опукле) клеймо із зображенням герба роду Потоцьких — Пилява. Тут же зображено дві букви у латинському написанні — Й., П. Без жодного сумніву можемо стверджувати, що це ініціали Йосифа Потоцького. Тут варто згадати подібну знахідку відомого українського археолога Я. Пастернака в старому княжому Галичі.
При обстеженні зауважено майже повну відсутність по всій лінії траншеї, закладеної паралельно фасадній, південній, стороні шпитальної огорожі, брами (довжиною близько 20,0 м), керамічного матеріалу ХУІІ-ХУІІІ ст. Викиди землі із заповнення траншеї були чистими, за винятком кількох дрібних невиразних уламків глиняного посуду, що не можуть бути датуючим матеріалом — південний майданчик перед палацовим комплексом у ХУІІ-ХУІІІ ст. і пізніше не використовувався у господарських потребах, тут не велися великі земляні роботи.
Отже, наведені міркування дають можливість говорити, що невідома досі пам’ятка оборонного мистецтва середньовічного Станиславова, відкрита археологами, відноситься до кінця XVI Iпершої половини XVIII ст. На жаль, більш точно датувати її на сучасному етапі археологічного вивчення міста важко. Виявлена пам’ятка — частина потужної Станиславівської фортеці.
Одночасно з охоронними дослідженнями фундаментів оборонної стіни вивчалося заповнення існуючого нині земляного валу під замком, з боку його південно-західної сторони.
На превеликий жаль, частина валу із сторони вул. Дністровської повністю знищена у зв’язку з будівництвом банку. Ще раніше, в XIX- на поч. XX ст., під цією ділянкою валу, на місці рову XVIIХУШ ст., був споруджений житловий будинок. У відкритій будівельниками частині валу було знайдено велику кількість різночасових культурних решток, в основному ХІХ-ХХ ст. — уламки керамічного, фарфорового, скляного посуду, залізні предмети, тваринні кістки, цегла, каміння тощо. Такий пізній набір речового матеріалу в заповненні можна пояснити тим, що вал в цьому місці неодноразово порушувався, перекопувався у зв’язку з господарськими потребами міщан.
За письмовими джерелами, як відзначалося, будівництво нового мурованого замку було розпочато в 70-х роках XVII ст. З цією метою розширювалися межі первісного фортечного „шестикутника“ — була ліквідована північно-східна частина земляного валу та бастіони шестикутної фортеці і одночасно тут споруджувалися нові земляні вали і бастіони — це мало збільшити територію фортеці. Середньовічні земляні вали добре збереглися в районі сучасного військового шпиталю, вулиць Дністровської, 2000-ліття Різдва Христового та Валової.
Читайте також:
- Мандри непомітним Івано-Франківськом: вулиця Стефаника (ФОТО)
- Мандри непомітним Франківськом: вулиця Рєпіна (ФОТО)
- Мандри непомітним Івано-Франківськом: вулиця Лермонтова (ФОТО)
- Мандри непомітним Франківськом: вулиця Маланюка (ФОТО)