Готель «Центральний» на вулиці Собєського (нині – С.Стрільців 4, колишній готель “Зірка”) у той час вважався найкращим у Станіславові: саме тут зупинялися намісник Галичини та прямий нащадок засновників міста граф Анджей Потоцький, маршалок Галицького крайового сейму граф Станіслав Бадені й інші високі посадовці.
Власником цього будинку був ще один представник єврейської громади міста Леон Кесслер. У липні 1903-го він оголосив про початок будівництва готелю, а вже в травні наступного року «Центральний» приймав перших клієнтів, писав “Zbruc“.
У квітні 1906 році при готелі відкрили каварню та ресторан. Це був перший у місті заклад, в якому відвідувачам подавали стравоспис (меню) – перелік страв, які пропонувала скуштувати тутешня кухня.
Власником ресторану був виходець із Кракова А.Лігенза. Із самого він запровадив два варіанти меню. Одне містило п’ять страв і коштувало один злотий ринський, а інше – тільки чотири, зате й ціна була нижчою – 70 центів. Щотижня власник оновлював меню, пропонуючи гостям новий набір страв.
ПІК вдалося знайти оголошення про відповідні послуги в архіві газети “Кур’єр Станіславівський”:
Якою була подальша доля ресторану та будинку?
До Першої світової війни готель «Центральний» ще кілька разів змінював власників (останніми були представники єврейської родини Єгерів). Каварня та ресторан у наступні роки нічим особливим не вирізнялись, зате в готелі сталася подія, яка сколихнула все місто: в одному з покоїв відомий польський підприємець, директор Каси ощадності Кароль Піскож вистрілив собі в голову з власного браунінга, бо не знайшов спільної мови з податковою.
За радянської влади готель націоналізували та перейменували на «Червону Зірку»: здебільшого тут зупинялися офіцери, що приїздили у відрядження до Івано-Франківська, в якому тоді було чимало мілітарних об’єктів – штаб 38-ої армії, авіаполк, кільканадцять військових частин.
Після проголошення Незалежності, коли військових у місті значно поменшало, готель стали називати просто «Зірка», а на початку XXI століття він остаточно припинив своє існування. Наразі щодо цього приміщення тривають майнові спори, а кам’яниця руйнується: на аттику зникли дві великі вази із кулями, центральна люкарна доживає останні дні, а верхній балкон майже повністю втратив решітку огорожі.
Читайте також:
Читайте нас у тг
