Підприємство в різні періоди було в розпорядженні декількох власників і забезпечувало шкіряними виробами не тільки всю Західну Україну, а й здійснювався експорт в Польщу. В травні 1939 р. відбулася велика промислова виставка в Тель-Авіві, де свою продукцію представили 20 польських фірм. В цьому заході взяла участь і фірма Маргошеса, отримавши срібну медаль.
Найбільшого процвітання зазнало під керівництвом засновника Якуба Маргошеса (1873-1939). Всього у шкіряного магната було п’ятеро дітей – донька і четверо синів.
.
Якуб Маргошес
“Шкірфірма заснована у 1888 році євреєм Яковом Маргошесом. До 1939 року була найбільшим підприємством легкої промисловості на Галичині. Підприємство починало свою роботу з 20 працівників, а в 1939 році на фірмі працювало вже 300 осіб“, – розповідав свого часу краєзнавець Михайло Головатий.
Триповерховий корпус споруджений у 1927 році за проєктом німецьких інженерів. Того ж року на заводі збудували власну електростанцію.
Завод випускав звичайну шкіру та матеріали для взуттєвих підошв. Свою продукцію експортував до великих польських міст і давав неабиякий прибуток власникам.Маргошес одним із перших в місті купив автомобіль, подейкували, що з приходом радянських військ єврей тікав із міста на власному літаку.
В 1938 р. місцевий журналіст Адольф Грушовський відвідав фабрику Маргошеса і ось як описав свій візит:
“На цей час фабрика обробляє 7-8 тис. кг. шкіри. Зараз тут працює майже 200 осіб, а згідно зі статистикою, погодинна оплата робітників найбільша у всьому воєводстві. Молодий Маргошес чується цілком упевнено в ролі провідника. Ми заходимо до складу необроблених шкір. Тут панує важка атмосфера, насичена запахами крові й солі, яку використовують для консервації шкір.
Звідси шкіра надходить до головного фабричного будинку. Це триповерхова будівля з двома сходовими клітками довжиною більше ста метрів, але вона не пригнічує своїми величезними розмірами так, як склад. На першому поверсі шкіри проходять через ряд процесів, пов’язаних з очищенням і дубленням. Їх вимочують у воді, щоб усунути сліди крові, бруду і засобів для консервування. Оброблення вапняними розчинами сприяє відділенню волосків, а їх остаточне усунення відбувається за допомогою машин. Дублення – це основний процес обробки шкіри, і молодий Маргошес говорить про нього неохоче. Таємниці гарбарської майстерності, зібрані трьома чи навіть більше поколіннями майстрів, передавалися від батька до сина, тож мій провідник воліє тримати їх при собі. Сам він закінчив школу для гарбарів у Фрайбурзі, але щодо теоретичних знань висловлюється скептично. Процес дублення може не вдатися, навіть якщо метод підібрано ідеально. Даються взнаки помилки на початкових стадіях обробки шкіри чи відхилення температури, і все це відбивається на якості готового продукту.
Після дублення шкіру відтискають від зайвої вологи і сушать, для чого її доставляють на другий поверх. Тут сильно пахне ацетоном і вже дубленими шкірами. Це найприємніший зал, бо він найчистіший. На першому поверсі ми бачили дуже точні машини – для розрізання шкіри, але тут механізми видаються цікавішими. Робота машин для вирівнювання шкіри схожа на станки для гоління. Вони роблять шкіру гладенькою і рівномірною. Далі йдуть механізми, які надають блиску вже пофарбованій шкірі. В одному кутку зали чути постійне сичання. Там робітники фарбують шкіру за допомогою пістолетів з фарбою.
Машина, яку змонтували тут на фабриці, пересуває шкіру, а робітники подають фарбу щоразу в іншому напрямку, щоб уникнути нерівномірності забарвлення. Є там і машина, яка надає шкірі різних природних візерунків – імітацію крокодилячої, зміїної шкіри чи шкіри ящірки. В іншому куті відбувається сортування шкір під пильним оком іншого сина Маргошеса, а потім ті шкіри вирушають на склад, звідки їх відправлять до клієнтів у різних кінцях світу”.
18 серпня 1939 р. Якуб Маргошес помер після важкої хвороби у віці 66 років. Цікаво, що сталося це за два тижні до появи радянської армії і похований на єврейському кладовищі. Після смерті засновника фірма продовжила працювати.
“У 1949 році за радянських часів фірму перетворили на шкірно-взуттєвий завод. Саме в той час, в період 50-60-их років з’являються більшість будівель комплексу. Сама фірма “Плай” утворилася при переході на приватну власність, і займала лише частину корпусів”, – зазначають краєзнавці.
На території заводу містився окрім власне цехів ще й красивий 3-поверховий адмінбудинок підприємства, побудований самим Маргошесом.
“На початках саме ця будівля використовувалася Маргошесами, як жила резиденція. Пізніше вже вони “перемістились” на вул. Шевченка. в будівлю де тепер будинок вчених. Така практика колись була житло і бізнесова справа поруч (жити беспосередньо на території). Аналогічної практики дотримувався і Ліберман зі своїм бізнесом“, – розповів Валерий Прияткин-Немый.
До 1975 року у цій кам’яниці розмішалося заводоуправління, а опісля – міська стоматполіклініка (поки не переїхала на вулицю Тарнавського), а у 80-х роках – кафедра мікробіології та соціальної гігієни ІФДМІ.
“До 91-го р.вся нерухомість була державна,в тому числі і цей будинок. Після, завод приватизували і цю будівлю переобладнали на мініготель для італійців, які працювали на заводі. 2000-х будівля знову пустувала. До речі, з внутрішньої сторони, знаходилась заводська АТС і медпункт“, – пригадує Іван Бродович.
В останні роки свого існування завод носив ім’я ВАТ “Івано-Франківське шкіряне підприємство «Плай»”, а згодом – “філія “Спілловер. Шкіряний завод” – ТОВ з іноземними інвестиціями «Спілловер”.
Прославився боргами за заробітною платою, частина території була закинута, а згодом – почали руйнувати й історичні та заводські будівлі.
У 2016 році Івано-Франківська міська рада “дала добро” на затвердження детального плану території кварталу в межах вулиць Ленкавського – Романа Левицького – Набережної ім. В. Стефаника – Ясінських – Кривоноса в Івано – Франківську.
ПІК пропонує поглянути що було, і що сталося із територією шкірзаводу під плином часу:
Читайте також:
- Було-стало: знову романтична “стометрівка” у Івано-Франківську (ФОТО)
- Було-стало: Фонтан на Вічевому майдані в Івано-Франківську (ФОТО)
- Було-стало: фрагмент “стометрівки” в Івано-Франківську
- Було-стало: пам’ятник Адаму Міцкевичу в Івано-Франківську на площі його імені (ФОТО)
- Було-стало: аптека “Під ангелом” на вулиці Собеського (ФОТО)
- Було-стало: Будинок фабрики індпошиву одягу в Івано-Франківську (ФОТО)
- Було-стало: Музей історії релігії та атеїзму в Івано-Франківську (ФОТО)
- Було-стало: кінотеатр Шевченка в Івано-Франківську (ФОТО, ВІДЕО)
