Івано-Франківськ ризикував отримати назву Карпатський Сталінград і навіть – Жебровськ. Чому так не сталося – про майже анекдотичну історію розповів “Укрінформ” кандидат історичних наук, член національної Спілки краєзнавців України Роман Чорненький.
Перейменування Станиславова починається у 1939 році, коли радянська влада після «золотого вересня» включає західноукраїнські землі до складу Радянського Союзу. Тоді назву Станиславів було скорочено до Станіслав і область була названа Станіславська.
Після 45-го року зайшла мова про те, щоб назвати місто на честь вождя, тодішня версія – Сталінград Карпатський, на честь Сталіна. З різних причин тоді від цього утримались. Новий виток із перейменуванням починається у 1948-му. Тоді з’являється подібна версія – Сталінокарпатськ.
Тоді ж хотіли перейменувати та найближчі міста – Калуш і Долину. Калуш мав називатися Червоноармійськом. Але Микита Хрущов, перший секретар у Києві, ніби застеріг від цієї ідеї.
За його словами, у середині 50-х починаються чергові спроби перейменування міста. Поштовхом для цього стала публікація художника Василя Касіяна, родом зі Снятинщини. Тоді він написав статтю у «Прикарпатську правду», в якій запитував: «Доки місто буде називатися на честь польських панів, які гнобили наш народ?».
1962 р. Мітинг трудящих, присвячений 300-річчю Станіслава і перейменування міста. Вулиця Грюнвальдська біля будівлі обкому КПУ.
Однією з найбільш оригінальних версій тоді була та, яка пропонувала назвати на честь Едмонта, який народився в Нижневі, і у 1918 році «брав» Казань, де й бачив живого Леніна. Після війни він мешкав у нашому місті , ходив по школах і розповідав, що хоче, аби місто назвали на його честь, бо він тут єдиний, хто бачив живого “дєдушку Ілліча”. Але в нього була одна вада – не дуже милозвучне прізвище. Писався він Едмонт Жебровський, то місто мало б називатися Жебровськ.
Від цієї ідеї відмовились, оскільки така назва була би співзвучною з «містом жебраків», тому і вирішити назвати на честь письменника Івана Франка. Він тоді вже переклав Маніфест комуністичної партії з німецької на українську, деякі речі «Капіталу» Маркса, і за це його любила радянська влада.
Утім, назва Франківськ, каже науковець, яку присвоїли до 300-річчя міста, з точки зору українського правопису є неправильною. Місто мало б називатися Франкове. Але тут виникла інша політична проблема. В Іспанії жив диктатор Франсіско Франко, і щоб не виникало підозри, що місто назвали на честь нього, доставили частинку Івано-. Син Івана Франка Тарас тоді наполягав, аби назвали за українським правописом Івано-Франкове, але 9 листопада 1962 року Верховна Рада віддала перевагу назві на російський манір.
Відомо, що ця назва до останнього моменту не розголошувалась, бо мала незвичну, не зовсім українську будову. Є свідчення, що багатьом вона не сподобалась, але відкрито проти перейменування міста в радянські часи не виступив ніхто. Щоправда, уже тоді у дослідників виникло чимало запитань стосовно того, наскільки логічною була така зміна. Адже письменник Іван Франко не так уже й часто бував у Станиславові.
Читайте також:
Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook, Instagram , Youtube та Telegram
Читайте нас у тг
