Воюють за полеглого сина і брата: батько і дочка з Верховинщини захищають Україну на передовій

Обоє – у 201 верховинському батальйоні тероборони. У червні минулого року вони поховали сина і брата – офіцера ЗСУ Степана Потяка. Він боронив країну з 2016. Про це повідомляє 102 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщина, пише ПІК.

Степан Потяк загинув 21 червня 2022 року на Запорізькому напрямку. Йому було 27. Мав позивний «Вікінг», бо носив відповідну зачіску й довгу бороду.

Юля, сестра воїна служить з квітня минулого року. До війни після університету працювала у Верховинському відділі культури, звільнилась майже перед вторгненням.

«Мені особисто відчувається якась нестача цивільного життя.Тому, коли випадає нагода, намагаюся трошки пожити тим життям, яке було до війни. Чи відвідати кав’ярню, перукарню, чи зробити нігті. І кожен так. Не дратує, що люди сидять по кав’ярнях. Та коли дивишся на чоловіків, у першу чергу, в якісь добрій фізичній формі, то мимоволі питаєш себе: це військовий у відпустці чи людина, яка переховується від військкомату?», – каже дівчина.

У батальйоні, крім неї, служать ще кілька дівчат – водійки, медики, кухарки. У неї робота пов’язана з документообігом.

“Наша родина така завжди була. Дідусі, бабусі, тато з мамою – завжди були активні, патріотичні. Я змінилась і то не в кращий бік. Дуже мало людей за війну змінилося на краще.  Або лишаються як є, або якісь риси загострюються. Десь людина закривається, жорсткішає. Пріоритети загострюються, бачиш чіткіше. Людей міняє смерть на війні, а там ти з цим стикаєшся постійно”, – розповідає військовослужбовиця.