Вже третій рік Світлана Бутнік живе далеко від рідного Херсона. Через повномасштабну війну жінка разом із рідними була змушена покинути дім і шукати безпечне місце для життя.

Новою домівкою для неї став шелтер у Косівській громаді на Прикарпатті, розповідає ПІК.

Світлана згадує, що виїзд із окупованого Херсона став одним із найважчих випробувань у її житті. Разом із тисячами інших людей вона евакуювалася з міста під постійною загрозою обстрілів.

«Окупація була тяжка. Їхали 2,5 тисячі машин під білими прапорами. Так як вони обстрілювали траси і були поранені, і вбиті, то дякувати Богу, що ми ще вижили», — розповідає жінка.

Разом зі Світланою з рідного міста виїхали дві її сестри, діти та інші родичі. Спочатку вісім членів родини проживали на орендованій квартирі. Згодом вони отримали можливість переїхати до шелтеру в Косівській громаді.

«Ми прожили пів року на квартирі. Потім нам подзвонили і сказали: будь ласка, приїжджайте. Ми зробили ремонт і приїжджайте жити», — згадує переселенка.

Повернутися додому родина поки не може. Будинки, в яких жили сестри, були зруйновані внаслідок російських обстрілів.

«У Марини розбили хату. Дев’ять метрів яма. У старшої сестри теж. Хат немає. Тому ми мусимо тут знаходитися. Нікуди їхати», — каже Світлана.

Попри пережиті втрати та вимушений переїзд, жінка намагається знаходити позитив у новому житті. Каже, що Косівщина вразила її своєю природою та краєвидами.

«Край дуже чудовий. Такі гарні краєвиди. Душа радується», — ділиться вона.

Сьогодні Світлана називає Косів другим домом. Тут вона знайшла підтримку та безпечне місце для життя. Водночас думки про рідний Херсон не залишають її ні на день.

«Додому до своєї домівки нам дуже хочеться. Але перебувати тут на даний час нам комфортно», — говорить жінка.

Поки повернення залишається неможливим, Світлана разом із сестрами продовжує будувати нове життя на Косівщині та сподівається, що одного дня знову зможе побачити рідний Херсон.

До слова, як працює шелтер в Косівській громаді та хто його мешканці – дивіться у відео.