На мапі Станиславова 1792 місце, на якому стоїть кам’яниця, бачимо вже забудованим, писав краєзнавець Михайло Головатий.
Власницею кількох розміщених тут споруд була багата єврейська родина Реґенштрайфів: Шмая (поч. 19 ст.), далі його син Лейзор (до 1880-х рр.) і, нарешті, внук Зиґмунт (до 1909). Сімейству належав давній дім на нинішній вулиці Січових Стрільців, 18 і прямокутна ділянка зі сторонами вглиб кварталу та в бік вул. Чорновола.
Найбільше будівництво проводилось у 1890-х рр., коли була зведена також і описувана споруда. У 1900-х рр. ділянка мала площу 3300 кв. м, на ній було 15 мурованих будинків. До 1909 обійстя залишалось у власності З. Реґенштрайфа, а надалі впродовж п’яти років змінило п’ятьох власників, і ціна його за цей час підскочила з 300 000 до майже 500 000 корон.
Будинок прямокутний у плані, двоповерховий, цегляний, потинькований. Зведений у стилі функціоналістичного модерну. Фасад тринадцятивіконний, на лівому крилі має триповерховий ризаліт завширшки в одне вікно, завершений чотирисхилим наметовим дахом. На правому розі та через три вікна зліва є два двовіконні слабо виражені ризаліти, завершені трикутними фронтонами.
Дах двосхилий, критий бляхою. Горизонтально споруда розчленована міжповерховою та підвіконною (на другому поверсі) тягами. Перший поверх та роги ризалітів викладені під руст. Вікна прямокутні, на першому поверсі – вітринні, на ризалітах – спарені через вузький простінок і декоровані футринами та карнизними сандриками. На першому поверсі вікна і двері без обрамлень.
Входи в будинок – з правого торця і з дворового фасаду, з вул. Чорновола – вхід у магазин. Підлога першого поверху нижча від рівня тротуару, що сталося, очевидно, внаслідок нарощування покриття вулиці під час її неодноразових ремонтів.
У 1910-х рр. в кам’яниці орендувало приміщення товариство «Українська молодіж» (очевидно, на другому поверсі торця від вул. Січових Стрільців). У листопаді 1911 на запрошення членів товариства до Станиславова прибув І. Франко і був їхнім гостем. Тоді в будинку «Руської бесіди» (тепер вул. Січових Стрільців, 24) він читав свою поему «Мойсей».
У 1918 садибу придбав ковбасник поляк М. Волонтковський. У лютому 1922 він звернувся до староства за дозволом на відкриття ковбасного цеху в підвалі власної кам’яниці. Одержання дозволу далося нелегко, бо споруда була в центрі міста. Але, усунувши зауваження фахової комісії, на початку 1926 власник дозвіл таки здобув і ввів цех в експлуатацію.
Він володів кам’яницею до встановлення радянської влади, мешкав з сім’єю у квартирі № 4. В останні роки життя в будинку проживав відомий галицький український адвокат, доктор права, міський радний Й. Партицький (1868–1931).
У радянський час у будівлі, крім помешкань, розміщувалося домоуправління № 2. В 1966 його змінив відділ літератури іноземними мовами обласної бібліотеки (до 1991), після того – депозитарій (до 2006). В інших приміщеннях був пункт хімчистки і швейне ательє (донині).
ПІК пропонує поглянути, як змінилася кам’яниця на Чорновола №4 під плином часу:
Читайте також:
- Було-стало: мікрорайон Майзлі в Івано-Франківську (ФОТО)0
- Було-стало: аптека “Під ангелом” на вулиці Собеського (ФОТО)
- Було-стало: Будинок фабрики індпошиву одягу в Івано-Франківську (ФОТО)
- Було-стало: Музей історії релігії та атеїзму в Івано-Франківську (ФОТО)
- Було-стало: кінотеатр Шевченка в Івано-Франківську (ФОТО, ВІДЕО)
