Новий єврейський цвинтар (про старий цвинтар або “окописько” ПІК вже розповідав у своїх попередніх мантрах) був створений у 20-х роках минулого століття.
Євреї купили велику ділянку за Дібровою. Проект майбутнього цвинтаря розробляло бюро відомого львівського архітектора Юзефа Авіна. Із містом некрополь сполучався вулицею Семирадського (Ленкавського).
Новий цвинтар обнесли високим цегляним муром. Неподалік від головного входу стояли велика синагога й господарський будинок.
Власне, саме новий Єврейський цвинтар Станіслава став місцем масової загибелі євреїв області. Після знищення інтелігенції, німці приступили до масового знищення євреїв Станіслава й області. Для цієї мети на єврейському цвинтарі був споруджений так званий “табір смерті”: його обнесли колючим дротом, на синагозі та по кутах цвинтаря встановили кулемети.
Основним методом знищення людей був розстріл, багато померло від задухи, оскільки їх кидали в загальні ями до трупів. Дітей переважно закопували живими.
За свідченнями очевидців злочинів, всюди біля “табору смерті” та по всій південно-західній околиці міста було видно калюжі крові. А під час дощу земля була багряною. Із настанням сильних морозів перед розстрілами арештантів примушували роздягатися догола. З метою економії боєприпасів живих, з обмороженими руками й ногами, кидали в загальну могилу до трупів розстріляних.
Наймасовіший розстріл відбувся 12 жовтня 1941 р. – в день єврейського нового року Гошанна Раба. Це також був один із характерних методів нацистів – проводити масові антиєврейські акції саме в день, або напередодні єврейських свят. Тієї “чорної неділі” фашисти на єврейському цвинтарі, який саме з цього дня стає місцем масового знищення євреїв Станіслава й області, розстріляли за різними даними від 6 до 12 тис. осіб.
Спочатку євреїв з усього міста зігнали до синагоги, потім погрузили на машини й вивезли на цвинтар. Розстріл тривав з 13 до 18 год. Тим, хто залишився в живих, але закам’янілим від побаченого й пережитого, дозволили повернутися додому.
В акті огляду єврейського цвинтаря від 29 листопада 1944 року вказано, що тут виявлено 458 могил, з них 32-групові, повністю заповнені трупами й попелом. За документами Надзвичайної державної комісії з розслідування злодіянь німецько-фашистських окупантів на цвинтарі загинуло біля 100 тисяч осіб. Але дані про кількість загиблих в Станіславі ще потребують додаткового вивчення, їх кількість за різними підрахунками становить від 40 до 127 тисяч.
І ще один вражаючий факт: з січня 1944 р. до 25 березня 1944 р. на цвинтарі, який загородили триметровим парканом, працювала спеціально привезена бригада арештантів із Янівського концтабору. Щоб знищити сліди злочинів, а основне – у пошуках золота, трупи розстріляних і замучених викопували з ям, спалювали в спеціально привезених для цієї мети печах, попіл просіювали, а кістки перемелювали.
Подейкують, що міське озеро, або Станіславське море, будівництво якого розпочалося в 1954 році, точніше, його частина охоплює територію колишнього жидівського цвинтаря. І, мовляв, саме тому водойма вважається проклятою, адже в ній втопилося чимало людей.
Насправді озеро та кладовище розділяють щонайменше 700-800 метрів. Тож прямого відношення до вищезгаданих нещасних випадків страшне вбивче місце не має.
Ось такий сучасний вигляд має єврейський цвинтар (світлини Наталії Епіхіної):
Читайте також:
- Мандри непомітним Івано-Франківськом: вулиця Стефаника (ФОТО)
- Мандри непомітним Франківськом: вулиця Рєпіна (ФОТО)
- Мандри непомітним Івано-Франківськом: вулиця Лермонтова (ФОТО)
- Мандри непомітним Франківськом: вулиця Маланюка (ФОТО)
- Мандри непомітним Івано-Франківськом: потік Млинівка (ФОТО)