Простягається вона від вулиці І.Франка до вулиці М.Підгірянки.
Назви
Вулиця заснована близько 1890 року й одержала ім’я Юліана Пелеша (1845-1896), греко-католицький церковний діяч і богослов, єпископ Станіславівський.
У березні 1885 року Папа Лев ХІІІ видав буллу «De universo dominico grege» про утворення Станіславівської Єпархії.
Рішенням від 20 лютого 1885 року імператор Франц Йосиф I іменував, а Папа на таємній Папській Консисторії 27 березня 1885 року підтвердив та канонізував першим Станіславівським Єпископом о. д-ра Юліяна Пелеша.
У радянські часи – від 1945 року – вулиця мала назву І.Крупської, дружини комуністичного вождя В.Леніна.
Від березня 1991-го вулиця має ім’я Володимира Гнатюка (1874-1926) – українського етнографа, фольклориста, мовознавця, літературознавця, мистецтвознавця, перекладача та громадського діяча, члена-кореспондента Петербурзької АН (1902), академіка АН України (1924), члена Чеського наукового товариства (1905), Празької та Віденської Академії наук.
Свого часу, навчався в Станіславові (закінчив 1894 р.). Перед вступом до Станіславської гімназії за порадою пароха села Григорова отця Я. Бачинського звернувся до єпископа Юліана Пелеша, щоб той допоміг йому добратись до Колегії св. Атанасія у Римі, бо хотів стати місіонером та подорожувати. Вакантне місце отримав інший (болгарин).
Під час навчання в цісарсько-королівській гімназії в Станиславові друкувався у бережанській газеті Л. Джулинського «Посланникъ», де була надрукована його перша стаття «Рукомиш». Вислав до москвофільської львівської газети «Новый Галичанинъ» (редактор П. Полянський) чималу збірку записаних народних пісень, коли чекав на рішення з Риму. Декілька з них були надруковані, решта зникли.
Приїхавши на студії до Львова, передав Іванові Франку не менше 500 народних віршів, прози, які той передав секретареві «Товариства Людознавчого» А. Стрілецькому для друку в журналі «Люд». Збірку не надрукували, вона пропала.
Особливості
Вулиця недовга, на ній усього 28 будинків. Більшість – одноповерхові. Є сім двоповерхових, усі збудовані ще за Австрії.
В радянські часи тут звели тільки один 5-поверховий будинок на початку вулиці. На його подвір’ї – могутній дуб, якому понад три століття. Він – ровесник міста, його охороняють захисники природи (пам’ятка природи місцевого значення в Україні). Статус надано з метою збереження вікового дерева — дуба звичайного.
Архітектура
Професійна школа столярства, сницарства та токарства (дерев’яного промислу) в Станиславові була відома ще з 1880-х років, але тільки 1902 році Крайова шкільна управа виділила кошти на спорудження для неї окремого навчального корпусу. Будинок №28 розташований на розі сучасних вулиць Б.Лепкого і В.Гнатюка.
Будівля школи дерев’яного промислу споруджена 1903р. за проектом архітектора А.Каменобродського. Спочатку будинок був двоповерховий, у плані Г-подібний і складався з 24 кімнат. Як писав «Kurjer Stanisławowski», 1906 року в цьому навчальному закладі здобували професійну освіту 64 учні.
Окрім практичних занять зі столярства, токарства та різьбярства, їм тут викладали релігію, польську та німецьку мову, комерційну стилістику та бухгалтерію. Але головний акцент робився на практичних заняттях у майстернях. На першому курсі навчання відбувалося спільно для всіх трьох відділів, з другого курсу починалася спеціалізація. Загалом навчання тривало 4 роки.
1912р. будівлю подовжили – бічне (ліве) крило і перетворили на фасадне. Добудували третій поверх над первісно двоповерховою спорудою.
Непарні та парний будинки вулиці Гнатюка досить відмінні. Непарний досі вистелений давніми теребовельськими плитами, обсаджений липами та кленами. На парній стороні – дерев немає. Будиночки там одноповерхові, рівні за висотою і за фасадами один в один, переважно з п’ятьма вікнами, ампірними прикрасами.
Два будинки на непарній стороні (одноповерховий №11 і двоповерховий №13) у 1904 році придбала учнівська бурса Українського педагогічного товариства і перебувала там до приходу совітів. Щороку давала притулок 70-100 учням, переважно з гімназії. У 1904-07 рр. тут жив гімназист Д.Вітовський, майбутній ідеолог січового стрілецтва і державний діяч ЗУНР.
До слова, 135 років тому єпископ Юліан Пелеш був урочисто інтронізований (ФОТО).
П.С. Якщо ви маєте власні спогади або цікаву інформацію про вулицю Цьоклера, пишіть у коментарях до цієї статті у соцмережах. Досліджуємо історію разом!
Читайте також:
- Було-стало: знову романтична “стометрівка” у Івано-Франківську (ФОТО)
- Було-стало: Фонтан на Вічевому майдані в Івано-Франківську (ФОТО)
- Було-стало: фрагмент “стометрівки” в Івано-Франківську
- Було-стало: пам’ятник Адаму Міцкевичу в Івано-Франківську на площі його імені (ФОТО)
- Було-стало: аптека “Під ангелом” на вулиці Собеського (ФОТО)
- Було-стало: Будинок фабрики індпошиву одягу в Івано-Франківську (ФОТО)
- Було-стало: Музей історії релігії та атеїзму в Івано-Франківську (ФОТО)
