Мова йде про невелике озерце, розташоване позаду 21-ї школи, між вулицями Сахарова і Слави Стецько. У народі його називають “Кірпічка”, і ця назва далеко не випадкова. Вона тісно пов’язана із цегельним заводом, що працював поруч – на території нинішнього шкільного стадіону.
За Польщі вулиця Бандери була найбільшим осередком цегельних заводів. На відтинку від вулиці Сахарова до Сорохтея тут їх було цілих три: Урмана (№ 83), І. Танненбаума (№ 101), «Пезет» М. Касвінера (№ 132).
Чи не найпопулярнішою була цегельна Урмана, яка відкрилася у грудні 1897 року.
Як писала у своїх нарисах історик Олена Бучик, першим власником найпопулярнішої з цих трьох об’єктів була цегельня Якуба Урмана (1837-1910), справу якого згодом продовжив Йозеф Урман (ймовірно син попереднього власника).
Цегельня була обладнана піччю з обертовим механізмом, який забезпечував рівномірне і якісне випалювання цегли. Чимало будинків, зведених з неї у Станіславові, стоїть донині. А от комплекс будівель самого заводу до наших часів не зберігся.
На його місці у післявоєнний час була станція юних натуралістів, а його фабричний комин був підірваний аж у 1975 році. Зараз на місці цегельні дев’ятиповерховий будинок приладобудівного заводу та школа № 21.
Але нас цікавить все ж озеро…
Ще за існування цегельні поруч з нею копали глину, з часом утворилося кілька кар’єрів, які заповнилися дощовими та ґрунтовими водами. Як згадують старожили, бували випадки, коли в цьому озері тонули люди. Нещасливий випадок тут трапився ще в липні 1910 р. – потонув один з робітників, 32-річний Францішек Б.
Ще один трагічний випадок стався у травні 1928 року. Під час копанні глини два робітники – Чорненький і Олексишин – щоб полегшити собі працю і швидше дістатися до глини не усунувши верхнього шару землі, робили підкоп. І коли робітник Олексишин знаходився у підкопі, верхній шар землі зсунувся і привалив бідолашного.
Інші робітники кинулися на допомогу, почали розгрібати землю, але врятувати свого колегу не змогли, він задихнувся під товщею землі. У померлого робітника залишилися дружина і діти, а його напарника звинуватили у порушенні правил безпеки, писала газета «Кур’єр станиславівський» від 13 травня 1928 р.
Нині в озері важко втопитись – глибина по коліна, та й навряд чи хтось ризикне там купатися. Риби там фактично також немає, хоча за совітів це було ходове місце для активного відпочинку. Але нині підземні джерела давно замулені, тому лише дощі не дають «Кірпічці» пересохнути остаточно.
Останні декілька років нависла загроза що озеро прагнуть спустити і забудувати. Але мешканці району та активісти згуртувалися й відстояли водойму. Тепер це не «Кірпічка», а озеро «Лебедине». Посеред нього розташована фігура лебедя у вигляді орігамі.
Щоправда, нинішній став як озера, так й узбережжя, викликає багато запитань (насамперед через сміття), є надія, що водойму таки вдасться облагородити.
Читайте також:
- Мандри непомітним Івано-Франківськом: вулиця Стефаника (ФОТО)
- Мандри непомітним Франківськом: вулиця Рєпіна (ФОТО)
- Мандри непомітним Івано-Франківськом: вулиця Лермонтова (ФОТО)
- Мандри непомітним Франківськом: вулиця Маланюка (ФОТО)
- Мандри непомітним Івано-Франківськом: потік Млинівка (ФОТО)
- Мандри непомітним Івано-Франківськом: єврейський цвинтар за озером (ФОТО)
- Мандри непомітним Івано-Франківськом: цвинтар “У Спузяка” та пошуки вампіра (ФОТО)
- Мандри непомітним Івано-Франківськом: загадкова історія озера на Товарній (ФОТО)
- Мандри непомітним Івано-Франківськом: “Колонія Лібермана” в Станіславові (ФОТО)