Якщо про існування центральної крипти костелу було добре відомо дослідникам міста, то про існування бокових — східної і західної ніколи ніхто не згадував, можливо, тому, що родові поховання Потоцьких містилися лише в центральній крипті.
Тим часом поховання здійснювалися і в бічних криптах. їх було обстежено у 2000-2001 рр. під час згадуваних ремонтно-реставраційних робіт підвальних приміщень костелу.
Археологічні дослідження східної і західної крипт виявили ряд цікавих деталей, важливих, зокрема, й з огляду на те, що у нашій літературі немає жодних описів цих крипт. Повертаючись до центральної крипти, згадаємо, що вхід до неї містився перед вівтарною частиною і був закритий масивними двостулковими металевих в шарі будівельного сміття. ми дверима, на яких по всьому полі зображені хрести з гербу Потоцьких „Пилява“.
Якими були старі входи до східної та західної крипт сьогодні сказати не можемо з причини відсутності їх. Можемо лише локалізувати ці входи: вони знаходилися один навпроти одного, під боковими мармуровими вівтарями костелу — до східної — під вівтарем св. Вінцента, до західної — під вівтарем св. Йосифа.
Зараз спостерігаємо таку картину: підлога костелу якраз під цими вівтарями відрізняється від решти костельної підлоги. В цих місцях вона забетонована, в той час, як у цілому костелі вкрита орнаментованою плиткою. Очевидно, такі зміни в підлозі відбулися, коли замуровувалися входи до бокових крипт. Нині в ці підземелля можна спуститися через невеликі отвори у підлозі під самими стінами костелу, що залишилися, певно, від старих входів.
Західна крипта являє собою коридор, орієнтований по лінії південь-північ за орієнтацією костелу. По обох боках коридору містяться ніші із склепінчатими завершеннями, одна навпроти іншої. Всього є 10 таких ніш, чотири із них менших, шість — більших. Детальні обміри підземельних приміщень виготовила Івано-Франківська філія Науково-реставраційного проєктний інституту „Укрзахідпроектреставрація“ під керівництвом директора філії, архітектора Зеновія Соколовського, яку було люб’язно надано археологам під час роботи.
Із західної крипти було винесено значну кількість сміття, накопиченого тут за довгі роки, внаслідок чого відкрилася можливість детального обстеження підземелля. Зачистка долівки показала, що по всій площі крипта вимощена великими річковими каменями. Серед сміття виявлено значну кількість битої цегли, уламки металу, скла тощо, залишених тут, певне, під час проведення в 60-х роках ремонту та проведення в підвальних бокових приміщеннях теплової мережі.
Основні дослідження проводилися в північній частині крипти. Насамперед з’ясовано, що до підземелля вели сходи, збережені, на щастя, донині, але не функціонує у зв’язку з тим, що вхід у крипту був замурований. Сходи ці конструктивно аналогічні до сходів у центральній крипті. Забігаючи наперед, відзначимо, що такі ж сходи вели й до східної крипти.
При огляді збережених старих сходів східної крипти в обох стінках з боку нижніх сходинок виявлено по два великих залізних штирі — кованих цвяхів квадратної форми в перетині з клепаними голівками (ширина грані 10 мм). Штирі ці могли слугувати для підтримки дерев’яних або легких металевих дверей-заслонів, що відділяли сходи від безпосереднього, внутрішнього, входу до крипти. Аналогічно був влаштований вхід і до західної крипти.
Отже, всі виявлені в західній крипті останки людських кістяків, були зосереджені в її північній частині. Лише в цій частині крипти прослідковано зруйновану кам’яну долівку. Можна думати, що свого часу її було знято саме з метою „перепоховання“ (даруйте за такий необережний вислів) людських останків, що спочивали в крипті.
Таким чином, археологічні обстеження підвальних приміщень ствердили наявність в костелі Пресвятої Діви Марії трьох крипт, де відбувалися поховання представників роду Потоцьких та духовенства. Центральна крипта призначалася для фамільних поховань Потоцьких, а в бокових здійснювалися поховання священнослужителів, ченців.
В криптах ховали та дітей — нащадків шляхетського роду. Крипти виконували своє функціональне призначення протягом XVIII — першої половини XX ст. Поховання відбувалися як у величних кам’яних та мармурових саркофагах, так і у дерев’яних трунвах. А. Шарловський згадував, що останки Йосифа Потоцького були покладені у дерев’яну трунву, вміщену у саркофаг.
Згадаємо зауваження В. Полєка щодо розмірів центральної крипти: дослідник думав, що у післявоєнний період вона могла бути замурована. Можемо припустити і те, що всі три крипти — центральна, західна та східна свого часу були між собою з’єднані і утворювали єдину систему розгалужених підземних переходів, коридорів.
Згодом, можливо, й після другої світової війни, бокові крипти в місцях з’єднання з центральною могли бути відокремлені від неї глухою цегляною кладкою, яку бачимо нині. Таке припущення можна підтвердити й тим, що середньовічна культова споруда, виконуючи одночасно функцію оборонної споруди, мусіла мати „відкриті“ підземні приміщення, які б сполучалися між собою і мали б навіть можливість виходу за межі будівлі. Зрештою, потрібні архівні документи, старі плани тощо.
ФОТО: “Репортер“
Про те, що в костелі Пресвятої Діви Марії ховали ченців, зокрема, єзуїтів, маємо письмове підтвердження. Так, А. Шарловський у своїй праці наводить документ, вписаний у 1744 р. до Актів Станиславівської капітули на вимогу Иосифа Потоцького. Документ цей, на жаль, не мав дати видання, що ускладнювало розв’язання багатьох проблем, а серед них проблему про час прибуття до Станиславова єзуїтів А. Шарловський вважав, що документ був виданий у 1722 р., і що в той час єзуїти уже були в містім.
Аналізуючи цей документ, що містив відомості про перебування отців Єзуїтів в Станиславові, дослідник розглядав окремі положення цього документу. Так, в документі єзуїтам запевнялося право захоронения своїх небіжчиків в гробах колегіати до часу збудування власного костела.
Хоча костел був збудований вже в 1729 році, однак в капітульних актах аж до 1744 року не було жодних записів про перенесення останків законників, похованих в гробах колегіати. Допіру на засіданні капітули колегіатської 7 травня 1744 р. було представлено пропозицію (бажання) ректора єзуїтського колегіуму Ігнація Поляновського про видання з гробів колегіати останків двох членів закону єзуїтів. З цього А. Шарловський зробив висновок: оскільки до часу збудування власного костелу померло тільки два ченці, то й прибуття єзуїтів до Станиславова не могло бути давнім.
Можливо, писав дослідник, що навіть до 1744 року не було, окрім тих двох, жодних інших померлих ченців, інакше вимагали б видання й других, похованих в колегіаті. Це лише припущення А. Шарловського щодо кількості єзуїтів, померлих і похованих в костелі Пресвятої Діви Марії, дійсного стану справ, на жаль, ми не знаємо. Для нас цей документ важливий з того огляду, що в ньому письмово засвідчене право єзуїтів ховати своїх братів у колегіальному костелі.
Чи всі вони були перенесені свого часу до костелу єзуїтів, чи частково, як довго і коли ховали їх у Колегіаті, за яких обставин — залишається загадкою. Важливе одне — в станиславівському костелі Пресвятої Діви Марії спочивали як представники роду Потоцьких, магнатських родин, так і католицьке духовенство, ченці католицьких монаших орденів.
Відзначимо, що під час проведення археологічних досліджень крипт костелу знайдені там людські кістки були зібрані та нині зберігаються у криптах у спеціально виготовлених ящиках.
За інформацією досліджень краєзнавця, завідувача відділу археології обласного краєзнавчого музею Марії ВУЯНКО
Читайте також:
- Мандри непомітним Івано-Франківськом: вулиця Стефаника (ФОТО)
- Мандри непомітним Франківськом: вулиця Рєпіна (ФОТО)
- Мандри непомітним Івано-Франківськом: вулиця Лермонтова (ФОТО)
- Мандри непомітним Франківськом: вулиця Маланюка (ФОТО)
- Мандри непомітним Івано-Франківськом: потік Млинівка (ФОТО)
- Мандри непомітним Івано-Франківськом: єврейський цвинтар за озером (ФОТО)
- Мандри непомітним Івано-Франківськом: цвинтар “У Спузяка” та пошуки вампіра (ФОТО)
- Мандри непомітним Івано-Франківськом: загадкова історія озера на Товарній (ФОТО)
- Мандри непомітним Івано-Франківськом: “Колонія Лібермана” в Станіславові (ФОТО)
