Ретро Франківськ: як прикарпатка стала засновницею українського фемінізму (ФОТО)

Kobrynska Nataliya 1880 ti 01

На землях Західної України, що входили до складу Австрії, першопрохідцем жіночого руху була відома громадська діячка й письменниця Наталя Кобринська.

Народилася 8 червня 1855 року в с. Белелуя Снятинського повіту на Станіславщині. Як то часто трапляється з людьми передових поглядів та сміливих ідей – в інтелігентній родині. Її дід був одним зі сподвижників українського театрального аматорства, батько – священиком та депутатом Галицького сейму. Словом, у сім’ї добре знали, що таке національно-культурні традиції та добра освіта.

Ще дитиною Наталія призвичаїлася багато читати – українською, російською, німецькою, французькою та польською мовами. Згодом її вже цікавили не тільки художні твори, а й книжки з філософії та економіки. Спливе ще трошки часу – і юна Наталія знаходитиме суперечності в християнській літературі, не розуміючи, чому жінка має коритися чоловікові.

1280px Uchasnyky z yizdu ukrayinskyh pysmennykiv z nagody 100 richchya vyhodu v svit Eneyidy scaled

Учасники з’їзду українських письменників у Львові з нагоди 100-річчя виходу в світ «Енеїди» Котляревського, 1898 р: Сидять у першому ряду: Михайло Павлик, Євгенія Ярошинська, Наталія Кобринська, Ольга Кобилянська, Сильвестр Лепкий, Андрій Чайковський, Кость Паньківський. Стоять у другому ряду: Іван Копач, Володимир Гнатюк, Осип Маковей, Михайло Грушевський, Іван Франко, Олександр Колесса, Богдан Лепкий. Стоять у третьому ряду: Іван Петрушевич, Філарет Колесса, Йосип Кишакевич, Іван Труш, Денис Лукіянович, Микола Івасюк.

1874 року Наталія одружується з теологом, талановитим співаком і композитором Теофілом Кобринським. Закоханий чоловік легко погоджується на її умову – не надто переобтяжуватися хатньою роботою, не робити культу з родинних зобов’язань, не заводити дітей, а натомість присвятити себе служінню своєму народові. Таке служіння Наталія вбачала зокрема й у повсякчасній боротьбі за жіночі права. Чоловік усіляко її підтримував. Маючи ґрунтовну освіту, він сприяв інтелектуальному розвитку молодої дружини. Наталія отримала справжнього друга, однодумця й соратника, який аж ніяк не боронив їй мріяти про “реформу жіночого ґаздівства” і не помічав іронічних, а часом і в’їдливо-зневажливих коментарів із боку тодішньої “еліти”.

На жаль, ідилія сімейного життя обірвалася несподівано швидко. У 27 років Кобринська стає вдовою. У день поховання вона відрізала свої довгі коси й поклала коханому в домовину. Аби донька не занедужала від туги, батько забирає її спершу додому, в Болехів, а згодом відвозить до Відня – вдихнути вільного європейського духу. У новому товаристві погляди Кобринської усталюються, кристалізуються. Літературознавець та громадський діяч Остап Терлецький – новий знайомий – радить узятися за перо. У 1883 Кобринська пише оповідання “Шумінська”, а в 1884 – повість “Задля кусника хліба”.

kobrinska n vibrani opovidannja lviv knizhkovo zhurnalne vid vo 1954 g 214 s

Десь у цей час молода письменниця остаточно вирішує: її доконечна життєва мета – реалізувати ідеї фемінізму через літературні твори. Іван Франко, який, до речі, загалом приязно ставився як до жіночих ідей, так і взагалі до жінок у літературі, привітав її починання: “Чи знаєте Ви, що се Ви написали таку штуку, котрій рівної вся наша література галицька досі не видала?” – звісно ж, Великий Каменяр мав на увазі феміністичні ідеї, порушені в творах. Згодом Кобринська доведе, що здатна не лише озвучувати ідеї, а й реалізовувати їх, зоставивши передову Європу далеко позаду.

Подорожуючи, читаючи, спілкуючись, Наталія Кобринська усвідомила, що суспільний устрій не є чимось споконвічним і непорушним, але в той же час вона розуміла, що змінювати його – справа тяжка, втомлива й повільна. Письменниця вирішила не баритися. 1884 року в Станіславові з її ініціативи утворилося “Товариство руських жінок“. Із документів новоствореної спільноти:

“Ми поклали собі метою впливати на розвій жіночого духу через літературу, бо література була все вірним образом ясних і темних сторін суспільного ладу, його потреб і недостатків”. 8 грудня 1884 року – перші загальні збори товариства. День народження українського фемінізму…

“Гаряча промова Наталі Кобринської зачарувала присутніх. Особливо для молодших душ, спраглих небуденства й нових доріг, вона була “п’янким нектаром”, – згадує про цей день письменниця Олена Кисілевська.

Олена Пчілка

1887 року Наталія Кобринська разом зі своєю подругою й колежанкою Оленою Пчілкою реалізовує проект, аналогів якому не було на той час ніде: перший у світі жіночий альманах! Антологія жіночої творчості “Перший вінок”, зібрана, упорядкована й видана жінками, містила твори Лесі Українки, Олени Пчілки, Дніпрової Чайки, Людмили Старицької, Уляни Кравченко, Анни Павлик, Олесі Бажанської… Саме зі сторінок альманаху прозвучала смілива й майже безпрецедентна на той час ідея жіночої гімназійної та університетської освіти. Кобринська закликала письменниць допомогти в зборі підписів під петицією до австрійського уряду з вимогою допустити жінок до вищої школи. Підписи збирали в багатьох областях Західної України.

Ukrayinskyj zhinochyj almanah 600x800 1

На початку 90-х років Наталія Кобринська заснувала видавництво “Жіноча бібліотека“, видає альманах “Наша доля”. Разом із Оленою Пчілкою письменниця мріє об’єднати не тільки галичанок, а й жінок із усієї України. Кобринська вже усвідомлює значення національної ідентичності й прагне, аби якомога більше жінок нарешті вирвалися з-під впливу польської (Галичина) і російської культури (Наддніпрянщина). Тепер вона цілковито переконана в тому, що шлях до омріяних жіночих прав пролягає через національну свідомість.

Відома її дискусія з галицькими радикалами на сторінках журналу “Зоря”. Кобринська намагалася переконати опонентів, що проблеми фемінізму не лежать у якійсь суто моральній площині. На її думку, економічна незалежність жінки від чоловіка, можливість реалізуватися в освіті й науці, усвідомлення себе самостійною одиницею, а не додатком до мужчини, дозволить жінці вирватися з патріархального рабства.

Наталія Кобринська

Аби налагодити видання книг, Кобринська переїжджає до Львова. Сподівається, що саме тут удасться створити найсприятливіші умови для популяризації фемінізму. Проте жінки, до яких намагається “достукатися” Кобринська, здебільшого байдужі до її ідей. Розчарована, письменниця повертається до рідного Болехова. 1912 року ще встигає відновити діяльність видавництва, але всі її плани перекреслює Перша Світова.

Останні роки життя Наталія Кобринська провела в голоді та злиднях. Повертаючись зі Львова, письменниця в дорозі заразилася тифом й померла 22 січня 1920 року. Похована в місті Болехів на Івано-Франківщині.

31 січня 2020 року у місті Івано-Франківськ за ініціативи активістів, зокрема Марії Козакевич, а також митців Марти Пітчук, Олега Дунаєвського, Олега Семяніва та інших, була відкрита унікальна меморіальна дошка, викладена з мозаїки:

ФОТО: “Франківськ Який Треба Берегти”

До теми…

23 червня 1934 року в Станіславові відбувся Перший жіночий Конгрес, скликаний з нагоди 50-річчя створеного Наталею Кобринською.

105941089 3074410385989100 8916468559017958551 o scaled

Ініціатором проведення Конгресу став «Союз українок», головою управи якого у Львові була політичний і громадський діяч, журналістка й письменниця Мілена Рудницька. Вона й очолила цей Перший конгрес.

132284747 1181520682245834 3455399612092302437 o scaled

Участь у зборах узяли представниці різних жіночих організацій з усіх українських земель поза межами СРСР (там жіночий рух нарівні із чоловічими організаціями було заборонено) і з еміграції, які підкреслили своє прагнення до єдності українок.

Головним результатом проведення Конгресу стала ініціатива щодо створення 1937 року всеукраїнського об’єднання жіночих організацій у Світовому союзі українок із центром у Львові. Першою головою ССУ була обрана Мілена Рудницька.

119005867 3284464448317025 7186725557835678205 n scaled